Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Симоньян Маргарита Симонівна
російська пропагандистка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Маргарита Симонівна Симоньян (рос. Маргарита Симоновна Симоньян; нар. 6 квітня 1980, Краснодар, РРФСР) — російська головна редакторка інформаційного агентства «Россия сегодня», керівниця телеканалу «Russia Today» і пропагандистка[4][5][6].
Журнал «Огонёк» поставив Маргариту Симоньян на 15-те місце в рейтингу 100 найвпливовіших жінок Росії 2014 року[7], а радіостанція «Ехо Москви» — на 14-те місце в аналогічному рейтингу 2015 року[8].
З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність.[9] З 2022 року Вірменія оголосила її персоною нон грата за пропагандистські висловлювання і їй заборонено в'їзд до Республіки Вірменія[10].
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Походження й освіта
За словами Маргарити, її прабабуся пережила геноцид вірменів у Туреччині, а 1915 року з Трабзона зуміла втекти до Криму[11]. На півострові мешкали дідусь і бабуся Симоньян по батьковій лінії. Предки по маминій лінії мешкали біля Адлера (Сочі)[12].
Народилася 6 квітня 1980 року в Краснодарі. Навчалася в місцевій мовній спецшколі № 36.
Закінчила Кубанський державний університет і Школу телевізійної майстерності Володимира Познера.
Журналістська кар'єра
Із лютого 1999 по січень 2000 року — кореспондентка телерадіокомпанії «Краснодар». З кінця 1999 року висвітлювала бойові дії в Чечні. 2000 року призначена ведучою редакторкою інформаційних програм ТРК «Краснодар».
2001 року стала власною кореспонденткою ВДТРК у Ростові-на-Дону. Із наступного року працювала у ВДТРК у складі президентського пулу журналістів. Висвітлювала теракт у Беслані 2004 року.
У квітні 2005 року 25-річну Симоньян призначили головною редакторкою телеканалу «Russia Today» (RT). Вела програми на каналах РЕН ТВ («Что происходит?») і НТВ («Железные леди»). 31 грудня 2013 року призначена головною редакторкою міжнародного інформаційного агентства «Россия сегодня».
Із 2011 року — членкиня ради директорів Першого каналу. Віце-президент Національної асоціації телерадіомовників (НАТ), членкиня Академії Російського телебачення. 2010 року видала книгу «В Москву!». 2013 року ввійшла до топ-5 найвпливовіших жінок Росії в області медіа за підсумками 2012 р.
2014 року ввійшла до списку російських журналістів, яким заборонений в'їзд до України[13].
28 січня 2021 року публічно закликала владу РФ анексувати території України, підконтрольними ДНР і ЛНР.[14]
Remove ads
Особисте життя
Узагальнити
Перспектива
Симоньян заявляла, що завжди насторожено ставилась до юридичного шлюбу: "Я надивилася на нещасних одружених жінок і з'явилася неприязнь до шлюбу". В одному з інтерв'ю 2012 року вона повідомляла, що протягом шести років перебуває в цивільному шлюбі з журналістом і продюсером Андрієм Благодиренком. Своїм захопленням Симоньян називала кулінарію.[15]
З 2022 року Симоньян перебуває у шлюбі з режисером, продюсером і телеведучим Тиграном Кеосаяном (фактично живуть разом з 2012 року).
У серпні 2013 року народила дочкк Мар'яну Тигранівну,[16] у вересні 2014 - сина Баграта Тиграновича,[17] 19 жовтня 2019 дочку Маро Тигранівну. Симонян писала, що її діти Мар'яна і Баграт розмовляють п'ятьма мовами: російською, вірменською, англійською, французькою та китайською.[18]
З початку нового 2013 року Симоньян має прізвисько «боброїдка», бо повідомила своїм підписникам: «Вперше в житті буду готувати бобра. Опитані експерти. У підсумку я зварю голову бобра з цибулею, морквою і лаврушкою для бульйону. Решту м'яса замариную на ніч у часнику, ягодах ялівцю та чорному перці, завтра посмажу, а потім протушкую в бульйоні до м'якості»[19]. Користувачам такі смаки здалися специфічними, адже бобер – тварина малопоширена в їжі. [20] [21]. Особливо обурені передплатники почали робити меми, що поєднують зображення Симонян і бобра.[21]
Прояви психопатії
2 жовтня 2023 року російська пропагандистка Маргарита Симоньян заявила, що «десь над Сибіром» можна влаштувати термоядерний вибух. На її думку, це стане «ядерним ультиматумом», який допоможе у боротьбі із Заходом.[22]
Remove ads
Нагороди
- Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (Міноборони Росії, 2005)
- Орден Дружби (2007)
- Орден Дружби (Південна Осетія, 2008)
- Медаль Мовсеса Хоренаці (Вірменія, 2010)
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2014) — «за об'єктивність під час висвітлення подій у Криму».[23]
- Орден Олександра Невського (2019)[24]
- Премія Уряду Російської Федерації в галузі засобів масової інформації (23 грудня 2020 року) - за особистий внесок у розвиток засобів масової інформації [25]
- Орден Пошани (2022)[26]
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads