Симфонія № 7 (Прокоф'єв)

Симфонія № 7, до-дієз мінор тв. 131 — симфонія Сергія Прокоф'єва, написана у 1952 році, за рік до смерті композитора. Вперше виконана 11 жовтня 1952 року у Москві, диригував Самуїл Самосуд.

Симфонія № 7
Композитор	Прокоф'єв Сергій Сергійович
Тональність	До-дієз мінор

Сьома симфонія була задумана С. Прокоф'євим як твір для дітей, однак у процесі роботи над твором його концепція змінилася. Симфонія була закінчена влітку 1951 року. Її музика стала широко відома в 70-і роки завдяки телевізійній заставці для інформаційної програми «Час». У цій симфонії відмічається тенденція до спрощення музичної мови, превалюють меланхолійні та ностальгічні настрої. Примітно, що оптимістичний фінал симфонії був написаний за порадою колег-композиторів з міркувань щодо уникнення переслідувань системою Жданова, яких Прокоф'єв зазнавав раніше і жертвою яких стала його перша дружина, що 20 років провела у концтаборах СРСР.

Прем'єра симфонія відбулася 11 жовтня 1952 року Москві. У 1957 році нагороджена Ленінською премією.

Симфонія складається з 4-х частин:

1. Moderato
2. Allegretto — Allegro
3. Andante espressivo
4. Vivace — Moderato marcato

Загальна тривалість — близько 35 хвилин.

Написана симфонія для великого симфонічного оркестру (потрійний склад духових)

• І ч. — Moderato, форма — сонатне алегро, починається прекрасною мелодією скрипок, ніби розповідь оповідача. Це головна партія, але в середньому розділі характер музики змінюється, починається стривожена «біганина». ПП — урочиста, лірична, мажорна (Фа маж.), має густий тембр, діапазон — більше двох октав. Ця тема повториться у фіналі. ЗП — несподівана, чарівна, ніби відкривається казковий світ; раптом чути голос дзвіночків, до них приєднуються фортепіано і арфа.
• ІІ ч. — Allegretto — в характері романтичного вальсу.
• ІІІ ч. — Andante espressivo — співуча, лірична; як і в першій частині чути задумливі, розповідні інтонації.
• IV ч. — фінал — Vivace — енергійна. Головна тема — рефрен, повторюється кілька разів, нагадує швидкий і веселий танець з підскоком(галоп). В одному з епізодів чути завзятий марш. Наприкінці фіналу звучить ПП з 1-ї ч. як тема радості, краси життя. І знов — казкова заключна тема. Потім композитор ніби прощається з слухачами, музика поступово розчиняється.

Записи

Рік	Оркестр	Диригент	Лейбл звукозапису і номер у каталозі	Примітка
1952	Симфонічний оркестр Всесоюзного радіо	Самуїл Самосуд	Д — 01476-7[1] (1953)
1953	Філадельфійський оркестр	Юджин Орманді	Naxos, 980330 (2000)
1954	Чеський філармонічний оркестр	Микола Аносов	Arlechino, ARL 113
1955	Оркестр Філармонія	Микола Малько	Warner Classics, 3822292 (2007)	Перший стереофонічний запис симфонії
1957	Оркестр концертного товариства Паризької консерваторії	Жан Мартінон	Testament, SBT1296 (2003)
1960	Симфонічний оркестр Баварського радіо	Рудольф Кемпе	Archipel Records, ARPCD0530 (2011)
1962	Симфонічний оркестр Штутгартського радіо	Hans Müller-Kray	SWR Digital, SWR10219 (2014)
1967	Великий симфонічний оркестр імені Чайковського	Геннадій Рождественський	MEL CD 10 01797 (2011)	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
1971	Токійський філармонічний оркестр	Кадзуо Ямада	Columbia Music Ent., TWCO-1010 (2012)
1974	Національний оркестр Франції	Жан Мартінон	Vox, CDX5001
1974	Лондонський філармонічний оркестр	Вальтер Веллер	Decca, 4786475 (2014)	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
1977	Лондонський симфонічний оркестр	Андре Превін	Warner Classics, 9072312 (2011)
1977	Симфонічний оркестр Баварського радіо	Клаус Теннштедт	Profil Medien, PH17004 (2017)
1977	Чеський філармонічний оркестр	Зденек Кошлер	Supraphon, SU40932 (2012)	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
1985	Королевский шотландский национальный оркестр	Неэме Ярви	Chandos, CHAN8442
1986	Національний оркестр Франції	Мстислав Ростропович	Warner Classics, 0825646967551 (2008)	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
1989	Берлінський філармонічний оркестр	Сэйдзи Одзава	Deutsche Grammophon, 4637612	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
1989	Лос-Анджелеський філармонічний оркестр	Андре Превін	Philips, 4784823 (2012)
1990	Бергенський філармонічний оркестр	Ole Kristian Ruud	Simax, PSC1060 (2008)
1994	Національний заслужений академічний симфонічний оркестр України	Теодор Кучар	Naxos, 8553054
1995	Кливлендский оркестр	Владимир Ашкенази	Decca, 4705282 (2002)
2003	Московський симфонічний оркестр	Володимир Зива	Vista Vera, VVCD-00051
2004	Лондонський симфонічний оркестр	Валерій Гергієв	Philips, 4757655 (2006)	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
2007	Гюрценіх-оркестр	Дмитро Китаєнко	Capriccio, C7190 (2015)	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
2009	Сіднейський симфонічний оркестр	Володимир Ашкеназі	Exton, EXCL-00099	Видано в складі повного комплекту симфоній композитора
2009	Японський філармонічний оркестр	Олександр Лазарєв	Exton, OVCL00384 (2009)
2012	Філармонічний оркестр Нідерландського радіо	James Gaffigan	Challenge Classics, CC 72714 (2016)
2013	Bournemouth Symphony Orchestra	Кирило Карабиць	Onyx, ONYX4137 (2014)
2014	Німецький симфонічний оркестр Берліна	Туган Сохієв	Sony Music, 88985419432 (2017)
2015	Бергенский філармонічний оркестр	Ендрю Літтон	BIS, BIS2134 (2016)
2016	Orquestra Sinfônica do Estado de São Paulo	Marin Alsop	Naxos, 8573620 (2017)
	СО Маріїнського театру	Валерій Гергієв	Mariinsky, MAR0577 (2016)

Література

• Бергер Л. Г. Седьмая симфония С. Прокофьева: пояснение. — М.: Советский композитор, 1961. — 26 с.
• Вишневецкий И. Г. Сергей Прокофьев. Документальное повествование в трёх книгах. — Молодая гвардия. — М., 2009. — ISBN 978-5-235-03212-5.
• Мартынов И. И. Сергей Прокофьев. Жизнь и творчество. — Музыка. — М., 1974.
• Нестьев И. В. Жизнь Сергея Прокофьева. — Советский композитор. — М., 1973. — 663 с.
• Розинер Ф. Я. Токката жизни. М.: Молодая гвардия, 1978. — 208 с.
• Ярустовский Б. М. Симфоническое творчество и инструментальный концерт // История музыки народов СССР : 1946—1956 / Гл. ред. Ю. В. Келдыш, отв. ред. тома М. Д. Сабинина. — Советский композитор. — М., 1973. — Т. 4.
• Daniel Jaffé. Sergey Prokofiev. London; New York: Phaidon Press, 1998. — 240 p.