Симіон Стоїлов

Симіон Стоїлов (рум. Simion Stoilow; 14 вересня 1887, Бухарест — 4 квітня 1961, Бухарест) — румунський математик болгарського походження.

Симіон Стоїлов
рум. Simion Stoilow
Народився	14 вересня 1887(1887-09-14)[1]  Бухарест, Румунія[2]
Помер	4 квітня 1961(1961-04-04)[3][2][1] (73 роки)  Бухарест, Румунія[2]  ·інсульт[4]
Поховання	Carol Park Mausoleum, Bucharestd і Q42759096?
Країна	Румунія
Діяльність	математик, дипломат, викладач університету
Alma mater	факультет природничих наук Паризького університетуd (1916)[5]
Галузь	аналіз
Заклад	Ясський університет[1] Бухарестський університет[1] Політехнічний університет Бухареста[1][6] Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича[1] Бухарестський університет[6]
Посада	ambassador of Romania to Franced
Науковий ступінь	доктор[d] (1916)
Науковий керівник	Еміль Пікар
Аспіранти, докторанти	Cabiria Andreian Cazacud[7][8] Romulus Cristescud[8] Aristide Deleanud[8] Martin Jurchescud[8] Ionel Bucurd[8]
Партія	Romanian Social Democratic Partyd
Війна	Перша світова війна
Нагороди	Державна премія Соціалістичної Республіки Румуніїd (1954)
Симіон Стоїлов у Вікісховищі

Педагог, професор, ректор Бухарестського університету (1944-1945), доктор наук, дипломат.

Член Румунської академії.

Творець румунської школи комплексного аналізу.

Біографія

Освіту здобув в національному коледжі Крайови, з 1907 по 1910 навчався в Паризькому університеті. 1916 під керівництвом Еміля Пікара захистив дисертацію і отримав докторський ступінь в галузі математики.

1916 повернувся до Румунії і взяв участь в боях Першої світової війни на болгарському фронті у Добруджа, потім — у Молдові.

Після закінчення війни, 1919-1921 — як професор математики читав лекції в Ясському університеті, 1921-1939 — в Чернівецькому університеті.

З 1939 жив і працював у Бухаресті, спочатку в Політехнічному університеті Бухареста, а з 1941 — в Бухарестському університеті, де в 1944-1945 був ректором, в 1948-1951 — декан фізико-математичного факультету.

З 1949 — перший директор Інституту математики Румунської академії.

Займався також активною суспільно-політичною та державною діяльністю. У 1946-1948 — посол Румунії у Франції.

1946 був членом румунської делегації на Паризькій конференції 1947, яку очолював Ґеорґе Тетереску.

Помер від інсульту.

Наукова діяльність

Основні роботи по топологічній теорії функцій комплексної функції.

Автор понад 100 наукових публікацій.

Вибрані праці

• Теорія функцій комплексної змінної (1962);
• Лекції про топологічні принципи теорії аналітичних функцій (1964).