Синдром Бланда — Уайта — Гарланда

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Синдром (значення).

Синдро́м Бла́нда — Уа́йта — Га́рланда (англ. Bland-White-Garland syndrome; Anomalous left coronary artery from the pulmonary artery (ALCAPA)) — вроджена патологія, що характеризується аномальним відгалуженням лівої вінцевої артерії від легеневої артерії^[1](англ. Malformation of coronary vessels).

Синдром Бланда — Уайта — Гарланда
Спеціальність	кардіологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	Q24.5
eMedicine	article/893290
MeSH	D063748 і D000080038
Anomalous left coronary artery from the pulmonary artery у Вікісховищі

Історичні відомості

Вперше дану аномалію описав у 1886 році Г. Брукс (англ. H. Brooks)^[2]. В 1911 році особливості анатомії вінцевих судин при даній патології детально дослідив російський патологоанатом О. І. Абрикосов. У 1933 році американські кардіологи Е. Бланд (англ. Edward Franklin Bland), П. Уайт (англ. Paul Dudley White) та Й. Гарланд (англ. Joseph Garland) детально описали клінічні та електрокардіографічні ознаки даної аномалії^[3], через що даний синдром назвали на їхню честь.

Поширеність

Аномальне відгалуження лівої вінцевої артерії від легеневої артерії є відносно рідкісною патологією. Вада зустрічається приблизно в 1 випадку на 300 тисяч новонароджених. На дану ваду припадає 0,24-0,46 % випадків вроджених аномалій серця.

Клінічний перебіг захворювання

Виділяють два типи аномалії: інфантильний та дорослий. Для інфантильного типу характерний поганий розвиток міжвінцевих анастомозів й рання поява ознак серцевої недостатності вже на 1-2-му місяці життя дитини. Якщо тип аномалії дорослий, то колатералі розвинуті добре і хворі можуть дожити до юнацького, а іноді й дорослого віку. Інфантильний тип аномалії зустрічається в 85 % випадків, в той час як дорослий — лише у 15 %.

Лікування

Проведення операції — коронарного шунтування.

Прогноз

Без оперативного лікування тривалість життя пацієнтів із синдромом Бланда — Уайта — Гарланда невелика, більшість з них помирає раптово на фоні відносного благополуччя через розвиток тяжкої прогресуючої ішемії міокарда або через рефрактерну до лікування серцеву недостатність.