Сипавка Андрій Олександрович

Андрі́й Олекса́ндрович Сипавка (13 червня 1980(19800613) м. Ужгород — 17 грудня 2017, смт Зайцеве, Бахмутський район Донецької області) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни, Почесний громадянин Ужгорода.

Сипавка Андрій Олександрович
Прапорщик
Загальна інформація
Народження	13 червня 1980(1980-06-13) Ужгород, Українська РСР, СРСР
Смерть	17 грудня 2017(2017-12-17) (37 років) Зайцеве, Бахмутський район, Донецька область, Україна
Військова служба
Роки служби	2016-2017
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Гірська піхота
Формування	128 ОГПБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Горлівкою

Життєпис

Андрій Сипавка народився 13 червня 1980 року в Ужгороді^[1].

Згодом офіційною адресою реєстрації був м. Чоп Закарпатської області, хоча він мешкав з родиною в Ужгороді^[2][3].

14 травня 2016 року уклав контракт на проходження служби у Збройних силах України. Під час служби мав звання прапорщика і обіймав посаду командира відділення взводу управління командира артилерійського дивізіону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.^[1]

За офіційною версією, Андрій Сипавка загинув 17 грудня 2017 року близько 22:40 внаслідок мінометного обстрілу із міномета калібру 120-мм по позиціям 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади в районі селища міського типу Зайцеве Донецької області. Відбулося пряме влучання міни у бліндаж і знищила чавунну піч-буржуйку через що сталася пожежа. Разом з Андрієм загинув Тимофій Геніш.^[2][1][4] Також наводилися версії, що поруч була каністра з бензином, а загибель бійців могла бути небойовою^[1].

Через загибель Андрія Сипавки та Тимофія Геніша 20 грудня 2017 року у Закарпатській області було оголошено Днем жалоби^[2].

У зведенні про загибель Андрія Сипавки йшлося про трьох загиблих у цьому бліндажі військовиків^[2][4]. Проте, за інформацією видання «Новинарня», попри офіційні повідомлення про трьох загиблих, але один із них Володимир Портянко (сержант, командир відділення взводу управління командира артилерійського дивізіону цієї ж, 128-ї бригади) виявився живим і станом на середину січня 2018 року перебував у госпіталі на лікуванні від опіків у Чернігові під охороною Військової служби правопорядку України. Також журналістам стало відомо, що Володимир Портянко покинув позиції свого підрозділу, і через 2 тижні з'явився у Чернігові, де ходив зі зброєю. На середину січня 2018 року щодо Портянка велося слідство: його підозрювали у вбивстві Андрія Сипавки та Тимофія Геніша.^[4] Станом на кінець травня 2018 року досудове розслідування щодо Володимира Портянка тривало, а самі він продовжував службу в іншій бригаді Збройних сил України. Пізніше, дружина Андрія Сипавки в інтерв'ю говорила, що в її чоловіка був роздроблений череп.^[5]

Для ідентифікації тіла Андрія Сипавки проводилося дві експертизи ДНК. Лише через пів роки після смерті тіло військовика відділи для поховання.^[5]

Похований 24 травня 2018 року в Ужгороді на кладовищі Кальварія на Пагорбі Слави у закритій труні^[6][7][5].

У Андрія Сипавки залишилися дружина Ольга, двоє синів 7 і 9 років, сестра та мати^[5][8].

Нагороди та вшанування

• Присвоєно звання «Почесний громадянин м. Ужгорода» (2018, посмертно)^[9]
• Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 грудня^[10]