Система «свій — чужий»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Свій — чужий.

Система радіолокаційного розпізнавання або система «свій — чужий» (англ. identification friend or foe, IFF) — апаратно-програмний технічний комплекс для автоматичного розрізнення на полі бою своїх військ і озброєнь від ворожих.

Технік-сержант інженер з авіоніки Повітряних сил США за допомогою приладу-запитувача ідентифікації «свій — чужий» перевіряє транспондери (пристрій реагування) на літаках

FIM-92 Stinger у комплекті з портативним запитувачем «свій — чужий»

Радянський НРЗ «Пароль-4» (1Л22) на шасі Урал-375А, для визначення державної належності цілі, виявленої станцією радіолокації

Американский комплекс KIT-1A-Mark XV.

Сутність розпізнавання

Сутність розпізнавання — у встановленні приналежності цілі до певного класу за результатами обробки відбитих або випромінюваних від неї радіолокаційних сигналів. Таким чином, системи «свій — чужий» поділяються на активні (сигнал випромінюється ціллю) і пасивні (сигнал, що відбивається від цілі).

Так, наприклад, у систему «Кремній-2», яка використовується російськими військовими, входить станція СРЗО-2, яка є літаковим запитувачем-відповідачем, і станція СРО-2, яка є тільки відповідачем.

Більша частина того, що сьогодні розуміється під IFF, є відносно простою: де-факто кожен літак, цивільний чи військовий, обладнаний IFF-транспондером. По суті, це «чорний ящик з антеною». Коли він увімкнений, він повідомляє всім, кому потрібно знати, що це за літак. Тож це той самий стиль технології, що використовується такими онлайн-ресурсами, як Flightradar24.com. Відповідно, маса радарів (цивільних чи військових) включає в себе IFF-системи: антену та інше обладнання, а також програмне забезпечення, що дозволяє їм опитувати сигнали від IFF-транспондерів, які несуть літальні апарати^[1].

Система IFF розвивалася з плином часу в систему, яка використовується в різних режимах, зокрема для запобігання зіткнень між цивільними та іноземними повітряними суднами.

Надійність розпізнавання активних систем залежить від багатьох чинників:

• когерентності сигналів в широкій смузі частот;
• фільтрації завад від опадів і рослинності;
• алгоритмів розпізнавання.

В Україні

З 1991 року Україна була оператором радянської системи «Пароль». Проте після початку російсько-української війни 2014 року, зокрема після виводу військових літаків ЗСУ з аеропорту Бельбек, актуальною стала задача комплексної модернізації системи^[2].

У 2019 році в Збройних Силах України планували до 2020 року оновити «Пароль» — систему розпізнавання літаків «свій — чужий». Фахівці радіотехнічних військ зазначали, що наявна апаратна складова наземних радіолокаційних запитувачів системи «Пароль», що застосовується у Повітряних силах, морально і технічно застаріла, хоча й виконує покладені на неї завдання. Перед виробниками стояло завдання модернізувати наявні запитувачі та розробити нові, які виконували б ті ж функції, але були більш досконалі технічно — отримати сучасну цифрову елементну базу, яка у кілька разів пришвидшить обмін інформації. Розробники також мали передбачити технічну можливість обмінюватись даними з бортовими відповідачами, встановленими на літаках країн — членів НАТО^[3][4].

Див. також

• Радіочастотна ідентифікація
• Радіоелектронна протидія
• Бойова ідентифікація