Ситін Сергій Валерійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ситін.

Сергі́й Вале́рійович Си́тін (нар. 19 липня 1982, Авдіївка, СРСР) — український і російський футзаліст, нападник.

Сергій Ситін
Сергій Ситін
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Валерійович Ситін
Народження	19 липня 1982(1982-07-19) (43 роки)
	Авдіївка[1], УРСР, СРСР
Зріст	174 см[2]
Вага	77 кг[3]
Громадянство	Україна→ Росія
Позиція	нападник
Номер	18
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1999—2001 2001 2002—2007 2007—2009 2009—2015 2013—2015 2015—2019 2019 2019—2020 2021	Телеком ФК «Шахтар» (Донецьк) МФК «Шахтар» (Донецьк) «Спартак-Щолково» «Діна» →  «Діна-д» «Норільський нікель» «Беркут» «Корпорація АСІ» «Спартак» (Москва)	? (13) 0 (0) ? (149) 89 (65) 142 (71) 4 (5) 102 (43) 8 (4) 21 (13) 14 (5)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
2002 2002—2007	Україна (студен.) Україна	5 (5) ? (28)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Почав займатися футболом у рідній Авдіївці. З п'ятого класу виступав за міську футбольну команду.

Потім Ситіна запросили в СДЮШОР «Шахтар» після чого він опинився в Донецькому республіканському вищому училищі олімпійського резерву ім. С. Бубки. Він провчився в училищі до 10 класу, а 11 клас закінчував в Авдіївці. Водночас почав виступати за місцеву команду, яка брала участь в чемпіонаті Донецької області. Там його помітили і запросили в донецький «Телеком» з яким він в 17 років уклав свій перший професійний контракт^[4].

Після закриття «Телекому» перейшов в донецький «Шахтар» перед сезоном 2001/02. Забив за «гірників» 7 голів в чемпіонаті, але після половини сезону команда знялася зі змагань, результати її матчів було анульовано, і нападник перейшов в іншу донецьку команду, що мала таку саму назву — «Шахтар»^[5]. З «гірниками» став чотириразовим чемпіоном і триразовим володарем кубка України. У сезоні 2006/07 став найкращим бомбардиром українського чемпіонату і Кубка УЄФА з футзалу, після чого в червні 2007 року перейшов в клуб російської Суперліги «Спартак-Щолково»^[6]. 18 січня 2008 року^[7], перебуваючи у статусі лідер збірної України, згідно із домовленістю зі своїм новим клубом, Сергій прийняв російське громадянство^[8]. Саме у «Спартаку-Щолково» Сергій встановив особистий рекорд результативності в одному матчі, забивши у ворота «Динамо-Тімаль» шість м'ячів^[9].

Двома сезонами пізніше, після того як щолківський клуб покинув Суперлігу через фінансові проблеми, підписав контракт з московською «Діною». У «Діні» з липня 2009 року^[10]. Через деякий час став віце-капітаном^[11], а згодом і капітаном команди^[12]. Влітку 2012 року підписав з «Діною» новий трирічний контракт^[13]. Станом на 18 травня 2015 року провів за команду 211 матчів, забив 116 м'ячів^[14]. У сезоні 2013/14 допоміг команді вперше за 14 років виграти звання чемпіона Росії, а в наступному сезоні пробився з командою до Фіналу чотирьох Кубка УЄФА.

Свій 50-й матч за «Діну» зіграв в Митищах в XIX Чемпіонаті Росії 17 лютого 2011 року («Діна»-«Митищі» — 0:3), а 100-й матч зіграв в Тирасполі 2 серпня 2012 року з «Лексмаксом» (Молдова) — 3:1. Свій 150-й матч за московський клуб зіграв у Троїцьку 4 жовтня 2013 року в XXII чемпіонаті Росії з «Газпром-Югра».

Свій 50-й м'яч за «Діну» забив у міжнародному товариському матчі в Харкові 6 лютого 2012 року у грі з командою «Титан-Зоря» (Покровське, Україна) — 7:3.

У липні 2015 року підписав дворічний контракт із «Норільським нікелем»^[15]

За підсумками регулярного чемпіонату сезону 2017/18 став найрезультативнішим гравцем «Норільського нікеля», забивши 25 голів і віддавши 7 гольових передач^[16].

28 січня 2019 року за обопільною згодою розірвав контракт з «Норільським нікелем»^[17]. Після цього перейшов у грозненський «Беркут», у якому дограв сезон і став переможцем конференції «Захід» вищої ліги.

2 жовтня 2019 року приєднався до кемеровської «Корпорації АСІ»^[18], де провів один сезон^[19], бо вирішив повернутися до Москви до своєї сім'ї.

Першу частину сезону 2020/21 провів команді «Видне-Розвиток», що виступає в чемпіонаті Московської області. Пізніше головний тренер «Спартака» Сергій Абрамов покликав нападника в команду і 27 лютого 2021 року той приєднався до москвичів^[20].

Після сезону 2020/21 завершив ігрову кар'єру^[21].

Кар'єра у збірній

У складі збірної України з футзалу став срібним призером чемпіонату Європи 2003 року. Наступним великим турніром для Сергія став чемпіонат світу з футзалу 2004 року (6 матчів, 2 голи)^[22]. На чемпіонаті Європи 2005 року був основним нападником, вийшовши у стартовому складі у всіх 5 матчах (забив 4 голи), причому у матчі проти збірної Нідерландів був визнаний найкращим гравцем зустрічі^[23]. На чемпіонаті чемпіонаті Європи 2007 року зіграв 3 матчі (1 гол)^[24].

2002 року у складі студентської збірної України Ситін їздив на чемпіонат світу серед студентів, де зіграв у всіх п'яти матчах (5 голів) і завоював бронзові нагороди^[25].

Досягнення

Командні досягнення

Шахтар (Донецьк)

• Чемпіон України (4): 2001/2002, 2003/2004, 2004/2005, 2005/2006
• Срібний призер чемпіонату України: 2002/2003
• Бронзовий призер чемпіонату України: 2006/2007
• Володар Кубку України (3): 2002/2003, 2003/2004, 2005/2006
• Фіналіст Кубку України: 2004/2005
• Володар Суперкубку України: 2006

Сергій Ситін під час виступів за «Спартак-Щолоково». Травень 2008 р.

Діна

• Чемпіон Росії: 2013/2014

Норільський нікель

• Фіналіст Кубку Росії: 2017/2018

Спартак (Москва)

• Бронзовий призер чемпіонату Росії у вищій лізі: 2020/2021

Студентська збірна України

• Бронзовий призер чемпіонату світу серед студентів: 2002

Збірна України

• Срібний призер чемпіонату Європи: 2003
• Володар Кубка Пірамід: 2003^[26]

Особисті досягнення

• Найкращий бомбардир чемпіонату України: 2006/07 (37 м'ячів)
• Найкращий бомбардир Кубку УЄФА: 2006/2007
• Найкращий гравець України 2007 року^[27]
• У списках 15 найкращих гравців України (3): 2001/02, 2002/03, 2004/05
• Найкращий гравець «Спартак-Щолково» в сезоні 2007/2008^[28]

Статистика виступів

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок		Кубок УЄФА
			Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1999—2000	«Телеком» (Донецьк)	Вища ліга	20	5	6	1	0	0
2000—2001	«Телеком» (Донецьк)	Вища ліга	32	8	2	0	0	0
2001—2002	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	16	12	6	2	0	0
2002—2003	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	30	19	7	4	6	7
2003—2004	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	30	27	8	10	?	?
2004—2005	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	28	28	8	4	?	?
2005—2006	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	30	26	9	6	?	?
2006—2007	«Шахтар» (Донецьк)	Вища ліга	36	37	6	3	6	10
2007—2008	«Спартак» (Щолково)	Суперліга	46	37	2	0	0	0
2008—2009	«Спартак» (Щолково)	Суперліга	43	28	?	?	0	0
2009—2010	«Діна» (Москва)	Суперліга	21[29]	13	1[30]	1	0	0
2010—2011	«Діна» (Москва)	Суперліга	20[31]	11	2[32]	2	0	0
2011—2012	«Діна» (Москва)	Суперліга	27[33]	10	5[34]	0	0	0
2012—2013	«Діна» (Москва)	Суперліга	24[35]	8	6[36]	5	0	0
2013—2014	«Діна» (Москва)	Суперліга	25[37]	16	2[38]	2	0	0
2013—2014	«Діна» (дубль)	Суперліга — дублі	3[39]	5	0	0	0	0
2014—2015	«Діна» (Москва)	Суперліга	25[40]	13	1[41]	0	8[42]	1
2014—2015	«Діна» (дубль)	Суперліга — дублі	1[43]	0	0	0[44]	0	0
2015—2016	«Норільський нікель»	Суперліга	21[45]	7	4[46]	3	0[47]	0
2016—2017	«Норільський нікель»	Суперліга	28[48]	6	4[49]	1	0	0
2017—2018	«Норільський нікель»	Суперліга	35[50]	26	6[51]	2	3[52]	1
2018—2019	«Норільський нікель»	Суперліга	18	4	1	0	0	0
2018—2019	«Беркут»	Вища ліга	8	4	0	0	0	0
2019—2020	«Корпорація АСІ»	Вища ліга	21	13	1	1	0	0
2020—2021	«Спартак»	Вища ліга	14	5	0	0	0	0

Особисте життя

Має двох дітей^[53].