Скотт Тремейн

Скотт Дункан Тремейн (нар. 1950)^[5] — астрофізик канадського походження. Він є членом Лондонського королівського товариства^[6], Королівського товариства Канади та Національної академії наук США^[7]. Тремейна вважають одним із провідних світових астрофізиків^[8][9] за його внесок у теорію Сонячної системи та галактичної динаміки^[10]. Співавтор книги «Галактична динаміка» — найпопулярнішого підручника й довідника в цій галузі. Тремейнові приписують створення назви «пояс Койпера»^[11]. На його честь названо астероїд 3806 Тремейн^{[12][13][14][15]}.

Скотт Тремейн
Народився	25 травня 1950(1950-05-25)[1][2] (75 років)  Торонто, Канада[2]
Країна	Канада  США
Діяльність	астроном, астрофізик, викладач університету, фізик
Alma mater	Принстонський університет[3] Університет Макмастер
Галузь	астрофізика[4]
Заклад	Принстонський університет Массачусетський технологічний інститут Торонтський університет
Науковий керівник	Джеремія Острікер[3] і Russell Kulsrudd[3]
Аспіранти, докторанти	Eric B. Fordd[3] Paul A. Wiegertd[3] Martin D. Weinbergd
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Королівське товариство Канади Американська академія мистецтв і наук
У шлюбі з	Marilyn Tremained
Нагороди	член Лондонського королівського товариства призова лекція Петрі (2009) премія Гелени Ворнер з астрономії (1983) премія Денні Гайнемана з астрофізики (1997) Фонд Томаллаd (2013) член Королівського товариства Канади Steacie Prized (1988) лекція Генрі Норріса Рассела (2020) Rutherford Memorial Medal in Physicsd (1990)

Кар'єра

Тремейн здобув ступінь бакалавра в Університеті Макмастера в 1971 році та ступінь доктора філософії в Принстонському університеті в 1975 році^[16]. У 1996 році він здобув ступінь почесного доктора філософії в Університеті Макмастера^[17]. З 1981 по 1985 рік він був асоційованим професором Массачусетського технологічного інституту^[18]. У 1986 році він став першим директором Канадського інституту теоретичної астрофізики в Університеті Торонто і обіймав цю посаду до 1996 року^[18]. У 1995 році він отримав відзнаку «Професор університету» в Університеті Торонто^[19]. У 1997 році він залишив Канадський інститут теоретичної астрофізики і обійняв посаду професора в Принстонському університеті, і з 1998 по 2006 рік обіймав посаду голови кафедри астрофізичних наук^[5].

У 2007 році Скотт Тремейн залишив Принстонський університет і став професором Інституту перспективних досліджень. На посаді завідувача кафедри його замінив Девід Спергель^[20].

Скотт Тремейн був понад 20 років одружений з професоркою Мерилін Мантей Тремейн, експертом із взаємодії людини та комп'ютера, колишньою головою секції SIGCHI Асоціації обчислювальної техніки^[21].

Наукові досягнення

Пандора і Прометей, супутники-пастухи кільця F Сатурна, передбачені Голдрайхом і Тремейном

У 1979 році Тремейн разом із Пітером Голдрайхом правильно передбачили, що тонке F-кільце Сатурна і тонкі кільця Урана створені супутниками-пастухами^[22][23][24]. Супутники Сатурна Прометей і Пандора були вперше помічені в 1981 році^[25], а в 1986 році супутники-пастухи були знайдені навколо кілець Урана^[26].

Спільно з Джеймсом Бінні Тремейн написав книгу «Галактична динаміка», яка часто вважається стандартною довідкою в цій галузі^{[5][27][28][29][30]} і понад десять тисяч разів цитується у наукових публікаціях^[31][32].

Тремейн разом зі співробітниками з Торонтського університету показали, що короткоперіодичні комети походять із поясу Койпера^[33][34].

У грудні 1995 року Майк Ірвін^[en], Скотт Тремейн і Анна Житков досліджували два об'єкти з повільним рухом, які, імовірно, належать до поясу Койпера. Науковці продовжували дослідження Еджворта (1949) і Койпера (1951), які вказують на те, що протопланетні диски виходять за межі орбіти Нептуна і що матеріал диска за межами Нептуна не об'єднався в планети^[35]. Цю групу планетезималей тепер називають поясом Койпера.

Нагороди та відзнаки

• «Член спадщини» Американського астрономічного товариства (2020)^[36].
• Премія Фонду Томалла за роботу з гравітаційної динаміки (2013).
• Почесний доктор Університету Торонто «на знак визнання його наукового внеску в галузь астрофізики та його адміністративне керівництво на підтримку канадської та міжнародної науки» (2010)^[37].
• Нагорода Фонду Олександра фон Гумбольдта (2005).
• Член Національної академії наук США (2002).
• Почесний доктор Університету Святої Марії (1999).
• Нагорода Дірка Брауера від Відділу динамічної астрономії Американського астрономічного товариства^[38] «на знак визнання його багатьох видатних внесків у широке коло динамічних проблем як сонячної системи, так і галактичної динаміки»^[30] (1998).
• Премія Денні Хейнемана з астрофізики за «різноманітне та глибоке застосування динаміки до планет, кілець, комет, галактик і Всесвіту» (1997)^[26].
• Почесний доктор Університету Макмастера (1996).
• Член Лондонського королівського товариства (1994).
• Член Королівського товариства Канади.
• Меморіальна медаль Резерфорда з фізики від Академії мистецтв, гуманітарних наук і наук Канади за «видатний внесок у сферу[sic] астрофізика, зокрема його вражаючий успіх у передбаченні властивостей динаміки планетних кілець і позапланетних об'єктів, які ними керують» (1990)^[39].
• Нагорода К. С. Білза від Канадського астрономічного товариства (1990)^[40][41].
• Премія Хелен Б. Ворнер з астрономії від Американського астрономічного товариства на знак визнання «його багатьох видатних внесків у широке коло динамічних проблем як Сонячної системи, так і галактичної динаміки» (1983)^[30][42].