Славолюб Мар'янович

Славолюб Мар'янович (серб. Славољуб Марјановић; нар. 6 січня 1955, Лалінац) – сербський шахіст i шаховий тренер (Старший тренер ФІДЕ від 2004), гросмейстер від 1978 року.

Славолюб Мар'янович
Славолюб Мар'янович
Оригінал імені	Славољуб Марјановић
Народження	6 січня 1955(1955-01-06) (70 років) Лалінац
Титул	Міжнародний майстер (1977), Гросмейстер (1978)
Рейтинг ФІДЕ	2462 (березень 2018)
Піковий рейтинг	2540 (липень 1985)
Нагороди та відзнаки

Шахова кар'єра

Піших міжнародних успіхів почав досягати 1971 року, посівши 2-ге місце (позаду Майкла Стіна) на турнірі серед юнаків у Шильде. Тричі представляв Югославію чемпіонатах Європи серед юнаків до 20-ти років, які відбулися в Гронінгені (1971/72 - 5-те місце, 1972/73 - 7-ме місце i 1973/74 - 12-те місце), а також двічі - на чемпіонаті світу серед юнаків у тій самій віковій категорії (Теессіде 1973 - 4-те місце^[1] i Маніла 1974 - бронзова медаль^[2]). У 1980-х роках належав до провідних югославських шахістів. У 1980 i 1984 роках взяв участь у шахових олімпіадах, на першій з них здобувши у командному заліку бронзову медаль. У 1980 році був також представником своєї країни на командному чемпіонаті Європи^[3]. У 1985 році здобув у Новому Саді звання чемпіона Югославії^[4], крім того 1987 року взяв участь у міжзональному турнірі (відбору до чемпіонатів світу) у Суботиці, посівши 7-ме місце^[5].

Неодноразово брав участь у міжнародних змаганнях, серед успіхів можна відзначити:

• Белград (1976, 1-2-ге місце, 1977, 2-4-те місце, 1979, посів 1-ше місце),
• Вршац (1977, меморіал Борислава Костіча, посів 2-ге місце позаду Яном Смейкалом),
• Ванадзор (1978, 3-тє місце позаду Рафаеля Ваганяна i Віктора купрейчика),
• Сомбор (1978, 2-3-тє місце),
• Трстеник (1979, посів 1-ше місце),
• Бор (1983, посів 1-ше місце),
• Врнячка-Баня (1983, поділив 1-ше місце разом з Ніком де Фірміаном, Сеноном Франко Окампосом i Бошко Абрамовичем),
• Париж (1986, поділив 2-ге місце позаду Бориса Гулька, разом з Максимом Длугі,
• Марсель (1986, поділив 2-ге місце позаду Бориса Гулька, разом з Яном Смейкалом, Іштваном Чомом i Мершадом Шаріфом),
• Зениця (1986, поділив 2-ге місце позаду Жаймі Суніє Нето, разом з Влатко Ковачевичем, а також 1987, посів 2-ге місце позаду Сергія Смагіна),
• Пуцарево (1987, зональний турнір, 3-тє місце позаду Петара Поповича i Драгана Барлова),
• Рим (1988, поділив 1-ше місце разом з Василем Смисловим i Борисом Гулько).

Найвищий рейтинг Ело у кар'єрі мав станом на 1 липня 1985 року, досягнувши 2540 пунктів ділив тоді 44-45-те місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас посідав 4-те місце серед югославських шахістів^[6].

Зміни рейтингу

Зміни рейтингу Ело^[7]