Славомир Одживольський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Одживольський.

Славомир Одживольський гербу Наленч (пол. Sławomir Odrzywolski, 1846, с. Закшувек, нині дільниця міста Радомсько — 3 квітня 1933, Краків) — польський архітектор.

Славомир Одживольський
Народження	1846(1846) Закшувек
Смерть	3 квітня 1933(1933-04-03) Краків
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна (підданство)	Польща
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Берлін, Краків
Членство	Kraków Society of Friends of Fine Artsd і Towarzystwo Miłośników Historii i Zabytków Krakowad
Славомир Одживольський у Вікісховищі

Біографія

Народився у селі Закшувек (тепер дільниця міста Радомсько), у родині землевласників. Навчався у Кракові, а протягом 1867—1869 років — у Берліні. Там само працював архітектором. Від 1880 року жив і працював у Кракові. Обіймав посаду професора архітектури в Державному технічному інституті. Займався реставрацією пам'яток, проєктував храми, громадські та житлові будівлі у Кракові та на теренах Малопольщі.

Досліджував архітектуру Ренесансу в Польщі, займався пошуком польського народного стилю в архітектурі. Автор численних публікацій. Серед них зокрема фундаментальна праця «Ренесанс у Польщі» («Renesans w Polsce», Відень, 1899)^[1] i серії «Пам'ятки мистецького промислу в Польщі» («Zabytki przemysłu artystycznego w Polsce», станом на 1894 рік вийшло 6 зошитів). Остання ілюстрована значною мірою особисто Одживольським, а також за участі Діонісія Кшичковського, П. Козловського, Франциска Мончинського, А. Ковальського та Зигмунта Генделя.^[2]

Входив до комітету, який займався організацією ретроспективного відділу Галицької крайової виставки у Львові 1894 року.^[3] Член Краківського технічного товариства. На початку грудня 1908 року у складі делегації товариства брав участь у Першому з'їзді делегатів польських архітектурних кіл у Кракові.^[4] Член журі конкурсу проєктів реконструкції львівської ратуші (1908)^[5], проєктів дому управління залізниці у Львові (1912)^[6], двору родини Влодків у Неговичі (1913)^[7], проєктів регуляції вулиці Вольської у Кракові (1914)^[8]. Член Краківського кола архітекторів, а 1912 року обраний його президентом.^[9] Входив до спілки архітекторів Краківського воєводства.^[10] Був у складі Комітету польських техніків у Відні (близько 1915).^[11] 1910 року експонував проєкти костелу Єлизавети у Львові, промислової школи і прибуткових будинків у Кракові з фотографіями реалізованих споруд на виставці польських архітекторів у Львові.^[12]

Помер у Кракові, похований у родинному гробівці на Раковицькому цвинтарі, поле № 40.^[13]

Роботи

• Перебудова палацу князів Радзивіллів на Вільгельмштрассе в Берліні (1875–1878).
• Дерев'яний костел у Східниці (1896). Ймовірно, єдина відома дерев'яна будівля Одживольського. Втрачений у 1950-х.^[14]
• Школа в Бялій коло Бєльська (1898).
• Парафіяльний костел у Мровлі. Проєкт розроблено 1894 року спільно з Каролем Зарембою, реалізовано у 1895–1900 роках. До 1897 Одживольський керував спорудженням спільно із Зарембою, далі — самостійно. Головний вівтар, амвон, хрестильниця, лави і орган виконані за проєктом Одживольського.^[15]
• Програма реставрації вежі в Ясній Гурі, створена спільно Юзефом Дзеконським, Стефаном Шиллером. Передбачала відтворення вежі, але в більших розмірах. Керував реконструкцією Шиллер у 1901—1906 роках. Спільно створено також документацію на перебудову галереї, яка примикає до каплиці Найсвятішої Марії Панни. Роботи з її перебудови мали розпочатись 1910 року, але були зупинені через протести Товариства опіки над пам'ятками минулого.^[16]
• Дім краківського Технічного товариства на вулиці Страшевського, 28. 1905 року один із двох проєктів Одживольського здобув перше місце на конкурсі серед членів товариства і до кінця 1906 року реалізований під особистим керівництвом автора за співпраці Альфреда Крамарського і Станіслава Вальца. Скульптурне оздоблення Яна Рашки, вітражі фірми Екельського і Туха.^[17]
• Корпуси Державної промислової школи у Кракові на алеї Міцкевича, 5 (1897–1912). Проєкти експонувались на виставці польських архітекторів у Львові 1910 року.^[12]
• Парафіяльні костели в Альбіговій, Рабці, Рувному, Рудаві.
• Гімназія в місті Ясло.
• Житлові будинки на вулиці Баторія, 23, 25, 25 у Кракові.
• Житлові будинки на вулиці Пілсудського, 16, 32, 34, 36 у Кракові.
• Власний дім на вулиці Студентській, 19 у Кракові.
• Дім Рільничого товариства на площі Щепанській, 8 у Кракові.
• Реставрація Зигмунтовської каплиці на Вавелі протягом 18 років. Крипта Адама Міцкевича та Юліуша Словацького на Вавелі.

Нереалізовані конкурсні проєкти

• Ощадна каса у Львові — третя премія (1888)^[18].
• Театр у Кракові — II місце (1889). Пізніше проєкт експонувався на міжнародній виставці у Турині.
• Костел Єлизавети у Львові — одна з двох перших премій, (1903, друга — Теодора Тальовського).^[19] Проєкт експонувався на виставці польських архітекторів у Львові 1910 року.^[12]
• Ратуша у Кракові у змішаному неоренесансно-неоготичному стилі (1904). Серед 24 претендентів проєкт Одживольського відзначено однією з двох других нагород (ще одну отримав архітектор Грав'є).^[20] Проєкт експонувався на виставці польських архітекторів у Львові 1910 року.^[12]
• Проєкт реставрації двох кам'яниць напроти катедри на Вавелі у Кракові для потреб Катедрального музею. Виконаний до 1904 року. Не реалізований. У 1905—1906 роках реставрацію здійснено за проєктом Зигмунта Генделя.^[21]
• Два проєкти будинку Гірничої академії у Кракові. Створені для конкурсу 1913 року, співавтор Адам Балленштедт. Обидві роботи отримали різного ступеня відзнаки.^[22]
• II місце на конкурсі проєктів будинку Каси хворих у Кракові (1925, співавтор Роман Бандурський).^[23]
• Проєкт нового будинку Львівського університету на нинішній вулиці Грушевського. Виконаний для конкурсу 1913 року. Співавтор Адам Балленштедт. Опублікований того ж року у збірці, присвяченій конкурсу.^[24]
• Конкурсний проєкт будівлі Окружної дирекції пошти і телеграфу у Кракові. Не здобув нагород, однак придбаний журі. Співавтор Альфред Крамарський. ^[25]