Словенська академія наук і мистецтв

Словенська академія наук і мистецтв (словен. Slovenska akademija znanosti in umetnosti, SAZU) — вищий національний науковий заклад Словенії, що об'єднує вчених і художників, обраних у члени Академії завдяки значним досягненням в галузі науки й мистецтва. Місія Словенської академії наук і мистецтв — сприяти розвитку наукової думки і художньої творчості.

Словенська академія наук і мистецтв
Основні дані
Засновано	1938
Абревіатура	SASA[1]
Країна	Словенія
Штаб-квартира	Любляна
Тип	національна академія наукd і академія наук
Дочірня(і) організація(ї)	Research Centre of the Slovenian Academy of Sciences and Artsd і Institute of Musicologyd
Членство	International Union of Academiesd[2], All European Academies e.V.d[3], Міжакадемічне партнерствоd[4] і Міжнаціональна Наукова Радаd[5]
Вебсторінка	sazu.si
					Мапа
Словенська академія наук і мистецтв у Вікісховищі

Діє з 12 листопада 1938 року у Любляні. До 1943 року називалася Академія науки і мистецтва (словен. Akademija znanosti in umetnosti, AZU), під час другої світової війни отримала сучасну назву. Діяльність академії визначається Законом про Словенську академії наук і мистецтв (словен. Zakon o Slovenski akademiji znanosti in umetnosti), прийнятому 20 липня 1886 року^{[джерело не вказане 2359 днів]}, з рядом змін та доповнень, останні з яких були введені 28 липня 1994 року^[6].

Історія

Витоки академії

Хоча Словенська академія наук і мистецтв виникла тільки в першій половині XX століття, її витоки сягають до 1693 року, тобто до XVII століття, коли виникли Французька академія, Королівське товариство в Лондоні і Академія німецьких природознавців у Швайнфурті. У Любляні була утворена попередниця сьогоднішньої академії — Academia operosorum Labacensium — спільнота з двадцяти трьох осіб, серед яких були юристи, теологи, лікарі. Першим головою спільноти був Янез Крстник Прешерен (словен. Janez Krstnik Prešeren), доктор теології і любитель-поет. Academia operosorum відкрила шлях бароковому мистецтву в Словенії, а Любляна стала центром словенського бароко. Члени академії в 1701 році запропонували організувати в Любляні першу публічну бібліотеку. В кінці того ж року, мабуть, за їх прикладом, виникло товариство Academia philharmonicorum Labacensium — перше об'єднання музикантів та любителів музики в Словенії.

Academia operosorum Labacensium припинила своє існування близько 1725 року. Однак через сто років в епоху Просвітництва з'явилася нова академія (в 1779 році). У спільноту, що виникла з ініціативи Блажа Кумердея^[sl], увійшли майбутні діячі словенського відродження Марко Похлін, Юрій Япель^[ru], Антон Томаш Лінгарт. Нові академіки займалися в першу чергу словенською історією та мовою, а також іншими мовами, поезією, риторикою, філософією, медициною і правом. Друга академія незабаром припинила своє існування, імовірно, за розпорядженням влади, і з кінця XVIII століття настав довгий період, коли у словенців не було свого об'єднання вчених і митців.

У другій половині XIX століття виникла Словенська матіца (словен. Slovenska matica), метою якої було всемірне поширення грамотності в Словенії, з'явилися також інші просвітницькі товариства, однак академія наук залишалася лише мрією, здійсненою лише під час так званої першої Югославії.

Історія розвитку Словенської академії наук і мистецтв

Діяльним організатором Академії був філолог Фран Рамовш^[ru], багато сил віддав розвитку організації науки в Словенії на початку XX століття. Коли в 1919 році виник університет у Любляні, Наукове гуманітарне товариство з допомогою Словенської матиці, Народної галереї (словен. Narodna galerija) і товариства «Юрист» (словен. Pravnik) почало підготовчі роботи, і в 1938 році вони були успішно завершені. Перед відкриттям Академії були обрані перші вісімнадцять членів академії, а 4 січня наступного року за королівським указом був обраний її перший голова — славіст Райко Нахтігал^[ru].

Під час другої світової війни Академія не припинила свого існування і продовжувала діяльність (в основному видавничу) під керівництвом Мілана Відмара. Після закінчення війни академія була реструктурована: замість первісних чотирьох відділень спочатку виникло п'ять, потім шість, виникали нові інститути та секції. Сформувалася академія інститутського типу за зразком Академії наук СРСР, проте з 1955 року до 1958 року з її складу спочатку вийшли великі технічні інститути — інститут фізики ім. Йоже Стефана (словен. Fizikalni inštitut Jožefa Stefana), інститут хімії ім. Бориса Кідрича (словен. Kemični inštitut Borisa Kidriča), електротехнічний інститут (словен. Inštitut za elektriško gospodarstvo) і нарешті інститут турбомашин (словен. Inštitut za turbinske stroje). У віданні Академії залишилися гуманітарні та деякі природничо-наукові інститути. В цей час було скасовано автономію академії (закони 1948 і 1949 року), повернуто їй лише за законом 1980 року. У післявоєнні роки значно зросла продуктивність академії, особливо в період з 1952 року по 1976 рік, під час головування словенського літературного критика Йосипа Відмара^[sl].

Після другої світової війни Словенська академія наук і мистецтв здійснила низку важливих для Словенії проектів, наприклад, підготувала Словник словенської літературної мови^[sl] (словен. Slovar slovenskega knjižnega jezika) і Словенський біографічний словник^[ru] (словен. Slovenski biografski leksikon).

У 1981 році гуманітарні та природничо-наукові інститути були об'єднано в Науково-дослідний центр САНМ^[sl] (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU), основна мета якого — дослідження в галузі минулого і сьогодення Словенії.

У 1994 році було прийнято закон про Академію, який гарантував їй автономію і незалежність її діяльності. Словенська академія стала в один ряд з іншими європейськими академіями наук, уклала договори про співпрацю приблизно з тридцятьма академіями, стала членом міжнародних наукових і академічних організацій. Біофізик Боштьян Жекш^[sl], голова Академії з 2002 року до 2008 року, продовжував широке міжнародне співробітництво Словенської академії в різних галузях науки і мистецтва.

Структура Словенської академії наук і мистецтв

Словенська академія наук і мистецтв складається з 6 секцій (словен. razred), за галузями науки дві з них додатково поділяються на відділення (oddelok):

• I секція історичних і суспільних наук (секретар секції — акад. Славко Спліцхал^[sl]). Секцію складають два відділення:

1. відділення історичних наук (керівник акад. Біба Тержан^[sl]);
2. відділення суспільних наук (керівник акад. Йоже Менцінгер).

• ІІ секція філології та літературознавства (секретар секції — ч.-к. Марко Сной^[ru]).
• ІІІ секція математичних, фізичних, хімічних і технічних наук (секретар відділення — акад. Франц Форстнерич). Секцію складають два відділення:

1. відділення математики, фізики і хімії (керівник ч.-к. Матей Брежар^[sl]);
2. відділення технічних наук (керівник акад. Іван Братко^[sl]).

• IV секція природничих наук (секретар секції — акад. Тетяна Авшич Жупанц^[sl]).
• V секція мистецтв (секретар секції — акад. Мілчек Комель).
• VI секція медицини (секретар секції — ч.-к. Грегор Сержа).^[7]

Крім того, в структуру Словенської академії наук і мистецтв входять:

• відділ міжнародного співробітництва і координації наукових досліджень;
• бібліотека САНМ — третя за величиною бібліотека Словенії.

Академія заснувала також Науково-дослідний центр САНМ (словен. Znanstvenoraziskovalni center SAZU (ZRC SAZU)), який об'єднує 17 інститутів і дослідних груп.

Голови академії

• Райко Нахтігал^[ru], славіст (1939—1942)
• Мілан Відмар, інженер-електротехнік, шахіст, філософ і письменник (1942—1945)
• Франце Кідрич, історик (1945—1950)
• Фран Рамовш^[ru], філолог (1950—1952)
• Йосип Видмар^[sl], літературний критик (1952—1976)
• Янез Мілчинський^[sl], фахівець із судової медицини (1976—1992)
• Франце Берник^[sl], історик літератури (1992—2002)
• Боштьян Жекш^[sl], біофізик (2002—2008)
• Йоже Тронтель, лікар-невролог (2008—2013)
• Марко Мушич^[sl], архітектор (2014)

З 2014 року посаду голови академії займає Тадей Байд^[sl].

Члени академії

В особовому складі Словенської академії наук і мистецтв розрізняється кілька ступенів членства в залежності від заслуг перед словенською наукою чи мистецтвом, словенського походження чи громадянства

• Дійсний/ординарний член (словен. redni član), який також може називатися «академіком»;
• Екстраординарний член (izredni član), передбачає менші заслуги порівняно з академіками — приблизно відповідний російському статусу члена-кореспондента. Ординарними і екстаординарними членами можуть бути обрані діячі науки або мистецтва, що володіють громадянством Словенії або, за його відсутності, словенським походженням і активним зв'язком з країною.
• Іноземний член (dopisni član, тобто «член-кореспондент» в старому значенні цього терміна) — при відсутності словенського громадянства або походження, на тлі відповідності іншим вимогам для дійсного члена та особливо важливих заслуг перед наукою або мистецтвом Республіки Словенія;
• Почесний член (častni član).

На час складання списку^{[коли?][уточнити]} у чинному складі академії є 76 дійсних членів, 16 членів-кореспондентів та 77 іноземних членів.

У нижченаведеній таблиці перераховані всі діючі (живі) на момент складання або оновлення списку^[коли?] дійсні члени САНМ із зазначенням дати народження та обрання, а також приналежності до секції академії та основної спеціалізації. Таблиця сортується за всіма колонками; спочатку члени відсортовані за секціями, а всередині них — за прізвищами в порядку українського алфавіту. Академік, який обіймає посаду голови академії, виділений жовтим тлом, секретарів секцій — зеленим, начальників відділень секції — блакитним фоном.

Ім'я	Дата народження	Обрання академіком	Обрання членом- кореспондентом	Відділення	Спеціалізація	Посилання
Райко Братож[sl]	19520217 !17 лютого 1952 року	2001	1995	СІСН	історія давнього світу	[8]
Славой Жижек	19490321 !21 березня 1949 року	2013	2005	СІСН	культурологія і соціальна філософія	[9]
Йоже Менцінгер	19410305 !5 березня 1941 року	2017	1995	СІСН	правознавство і економіка	[10]
Здравко Млинар[sl]	19330130 !30 січня 1933 року	1987	1981	СІСН	соціиологія	[11]
Йоже Млинарич[sl]	19350313 !13 березня 1935 року	2001	1995	СІСН	класична філологія	[12]
Маріян Павчник[sl]	19461208 !9 грудня 1946 року	2009	2003	СІСН	філософія і теорія держави і права	[13]
Йоже Пір’євець[sl]	19400601 !1 червня 1940 року	2009	2005	СІСН	історія міжнародних відносин	[14]
Славко Спліцхал[sl]	19470614 !14 червня 1947 року	2009	2003	СІСН	комунікація	[15]
Біба Тержан[sl]	19470725 !25 липня 1947 року	2007	2001	СІСН	археологія	[16]
Аленка Шелих[sl]	19331002 !2 вересня 1933 року	2003	1997	СІСН	кримінальне право	[17]
Петер Штих[sl]	19601127 !27 листопада 1960 року	2015	2007	СІСН	ранньосередньовічна історія Словенії	[18]
Франце Берник[sl]	19270513 !13 травня 1927 року	1987	1983	СФЛ	історія літератури	[19]
Каєтан Гантар[sl]	19301011 !11 жовтня 1930 року	1997	1993	СФЛ	історія літератури і класична філологія	[20]
Зінка Зорко[sl]	19360224 !24 лютого 1936 року	2009	2003	СФЛ	історія і діалектологія словенської мови	[21]
Матьяж Кмецл[sl]	19340223 !23 лютого 1934 року	2003	1997	СФЛ	історія і теорія літератури	[22]
Янко Кос[sl]	19310309 !9 березня 1931 року	1983	1977	СФЛ	порівняльне літературознавство і теорія літератури	[23]
Йоже Крашовець[sl]	19440420 !20 квітня 1944 року	1995	1991	СФЛ	теологія, історія релігії, релігійна антропологія	[24]
Янез Орешнік[sl]	19351212 !12 грудня 1935 року	1993	1987	СФЛ	загальне і порівняльне мовознавство германських мов	[25]
Борис Патерну[sl]	19351212 !12 грудня 1935 року	1985	1979	СФЛ	теорія літератури, історія словенської літератури	[26]
Тадей Байд[sl]	19260605 !19 січня 1949 року	2009	2003	СМФХТН	електротехніка і робототехніка	[27]