Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Олівцева Фабрика «Самоцвіти»
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Олівцева Фабрика «Самоцвіти» (ОФС, англ. «Samotsvity» Pencil Factory, пол. Fabryka ołówków „Krasocwiety”) — колишне підприємство з виготовлення олівців та різних канцтоварів у м. Слов'янськ (Донецька обл., Україна).
.jpg)
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
У 1889, батько Станіслава Маєвського (пол. Stanisław Jan Majewski) відкрив у Польщі невелике виробництво олівців, а в 1894 вже освідчений польський інженер і підприємець Станіслав Маєвський заснував у селі Прушкув неподалік Варшави власну голкову фабрику, згодом перепрофільовану на виробництво олівців, яка до 1914 року виготовляла продукцію (англ. Made by St. Majewski & Co.) конкурентоздатну з австрійськими та німецькими виробниками[1][2][3][4].
На будівлі заводу і Прушкуві був напис-транспарант: СТ.МАЕВСКИиКо ❨✶
ST.MAJEWSKIiSka
З початком Першої світової війни, через обстріли фабрики німецькими військами, Маєвський евакуював обладнання та частину робітників фабрики вгиб України, і в решті зупинильсь на Харківщині, зі спогадів Маєвського, через те що загорілись вагони від перегрітих осей. Через пожежу довелося передчасно вивантажити все обладнання з потяга поблизу станці Новослов'янськ.
1915-1918
Влітку 1915, у селищі Новослов'янськ (Ново-Слов'янськ, Новий Слов'янськ, пол. Nowy Sławiańsk, населений пункті біля станції Слов'янськ, за 4 км від Слов'янська[5]) було відроджено Акціонерне Товариство Олівцева Фабрика „Ст. Маєвський і Ко” (назву зберегли від оригінального заводу, логотипом якої були шестикутна зірка і півмісяць)[4][6][7].
- пол. Akcyjne Fabryka Ołówków „St. Majewski i Sk-ka” (Towarzystwo Akcyjne Fabryk Ołówków St. Majewski i Spółka Akcyjna; Tow. Akc. Fabr. Ołówków St. Majewski i S-ka; TOW.AKC. „ST.MAJEWSKI S.A.”)
- Акціонерное Общество Карандашныхъ Фабрикъ Ст. Маевскій и К-о (Карандашная фабрика Маевского).
Того ж року на базі приміщень парового млина братів Михайловських було запущено виробництво олівців, і вже на кінець року фабрика випускала до 2500 олівців у день[8][9][10]. Будівлі парового млина спочатку перебували у лізингу, та зрештою їх було повністю викуплено. Два роки завод успішно виробляв і продавав продукцію акумулюючи прибутки для майбутньої відбудови фабрики у Польщі. Робота у Новослов'янську зупинилась після Жовтневої революції 1917 року і захоплення влади більшовиками, та націоналізації заводу, через що Маєвський втратив мільйони рублів, які зберігалися у російських банках[11].
.jpg)
23-28 вересня (за старим стилем) 1917 року, Маєвський разом з іншими поляками-промисловцями був присутній на з'їзді польських інженерів у Москві, але достроково покинув засідання. У 1918 рокці разом з усіма робітниками своєї фабрики він був змушений повернутися у Польшу на репатріаціних потягах, залишивши фабрику і все обладнання у Новослов'янську. Після повернення у Прушкув (у 1916 отримало статус міста) зайнявся відбудовою зруйнованої фабрики.
Примітка: Відновлена до 1923 року фабрика презентувала свою продукцію на Міжнародній виставці у Парижі у 1937, пережила Другу світову війну та свого власника (Маєвський помер у травні 1944), пройшла через націоналізацію з 1948 до 1995[12], і знову стала приватною компанією, яка працює донині під назвою Fabryka ołówków St. Majewski Spółka Akcyjna Sp. k., яка відсвяткувала своє 135-річчя, і стала одним із лідеруючих виробників канцтоварів у Польщі[13] (втім у власному документальному фільмі 2014 року про історію фабрики та на офіційному сайті відсутні згадки про період евакуації у Новослов'янськ[14][15]. У 2016, було опубліковано історичний нарис, присвячений історії фабрики Маєвського за період 1889-1948 років, у якій вміщено згадки про період евакуації та додано архівні світлини, копії документів та уривки зі щоденників Маєвського за той період).
1919-1928
До 1919, фабрику у Слов'янську націоналізували й передали в управління тресту «Химуголь», а з 1921 почали відновлювати виробництво під керівництвом інженера содового заводу Бориса Андрійовича Сасс-Тисовського. Технологічний процес виробництва самих олівців було розроблено "з нуля" на базі новоствореної фабричної лабораторії..
З 1922, директором був Палій Володимир Васильович. Фабрика увійшла у підпорядкування Державного тресту південної хімічної промисловості «Химуголь», згодом увійшовшого до складу Южхимтрест.
Перші олівці випустили у 1924[16][17] й активно рекламували у друкованій пресі. Рекламні ілюстрації для обкладинок зошитів видавництва «Книгоспілка» (Харків, 1927) створив Старчевський Абрам Львович[18]. У 1928-1929, у газетній і журнальній рекламі використовували агітаційні слогани Володимира Маяковського та його образ.
1928-1941
У 1928, «Южхимтрест» реорганізували в «Укрхімтрест» (на олівцях тиснення «ЮЖХИМТРЕСТ» залишили.)
Навесні 1929, на з'їзді інженерів ВЦСПС було принято резолюцію із забороною на використання знаку схрещених молотів ("⚒", Юнікод-символ U+2692, гірнича емблема, знак гірняків та шахтарів з 19-го століття, а також на той час емблема німецької олівцевої фабрики Bleistift-Fabrik vormals Johann Faber, AG, яка використовувалася і на олівцях «Химуголь» та «Южхимтрест» разом з двома зірками) — того ж року Укрхімтрест прибрав цей символ з олівців та реклами, а з 1930 припинився і випуск реклами олівців.
.jpg)
До 1941, фабрика випускала 100 млн. олівців на рік. Виготовляли шкільні, столярні, канцелярські та креслярські олівці, а також 12-кольорові олівці для малювання[8][19]. З середини 1941 року, через бомбардування території заводу під час Другої світової війни, завод і працівників було евакуйовано.
1943-1991
Відновлення зруйнованої фабрики і повторний запуск відбувся у 1943 році[20]. Олівці знову почали рекламувати у вигляді плакатів з описом продукції.
У фабрики часто змін ювались керуючі підприємства:
- З 1948— в управлінні «УКРГГОЛОВКУЛЬТТОВАРИ» ММП УРСР, якє 1955 перейенували на в «УКРУЧКАНЦПРОМ» ММП УРСР.
- З 1959 по 1965 — Управління деревообрабної та меблевої промисловості Донецкого раднаргоспу, а згодом у республіканському об'єднанні Укрмузпром ММП УРСР. У 1964, залізничний зупинний пункт поблизу фабрики отримав назву Олівцева Фабрика (Унормована назва географічного об'єкта латиницею: Olivtseva fabryka). На пакуванні продукції і в рекламних плакатах також розміщували знак фабрики — «ОФС» (абревіатура від Олівцева Фабрика м. Словянськ, або анаграма від абревіатури Слов'янска Олівцева Фабрика).
- З 1965 до 1980-х — у складі Головного управлення музыкальной промислововсті «Укрмузпром» ММП УРСР.
У 1967 році фабрика стала підприємством 1-ї категорїї з річним випуском олівців 202,5 млн. штук, учнівських ручок – 27,3 млн. штук.
.png)
Одним з найвідоміших продуктів стали кольорові олівці серії «Самоцвіти»[21], і після 1970-х фабрика отримала офіційну назву Олівцева Фабрика «Самоцвіти» (зберігши абревіатуру ОФС).
У 1978 році директором фабрики стала Неоніла Казимирівна Головіна, як до цього пропрацювала 20 років на фабриці (вона стала останнім директором фабрики). Того ж року було випущено 320,6 млн. олівців, частину з яких експортували у Англію, Кубу та Монголу.
У 1984 відбулась зміна логотипу фабрики зі стрілкоподібного олівця на впізнаваніший скріпкоподібний. Тоді ж[уточнити] фабрика отримала назву Олівцева Фабрики «Самоцвіти».
У 1980-х на пакувані кольорових олівців було вказано як керуючу організацію ММП УССР ПТО «АККОРД» (видавець пакування: Фабрика «Олімпія»), а наприкінц 1980-х було вказано Концерн «Укрмузпром», тоді ж на пакуванні «Етюд» було зазначено лише "Олівцева Фабрики «Самоцвіти»".
До 1991, було випущено велику кількість сувенірних олівців[22][23][24][25] та наборів («Здравница Донбасса», «Славянск»/18 олівців, та інші). Найбільші серійні сувенірні олівці серії «СЛОВ'ЯНСК» (рос. «СЛАВЯНСК») були подаровані мерам міст різних країн світу капітаном суховантажного судна «Слов'янськ» (перше судно проекту 1563, також відомого як тип Слов'янськ, яке збудовав Херсонський суднобудівний завод у 1966 році; власником судна після 1991 року стало ДП «Чорноморське морське пароплавство», а після списання судна у 1997 його було порізано на брухт в Індії[26])[7].
1991-2006
З 1991, виробничі ланцюжки були розірвані через втрату виробничих зв'язків з підприємствами у інших країнах, окрім того зникли великі ринки збуту продукції. Новою продукцією періоду 90-х стали олівці у паперовій оболонці «Етюд», акварельні фарби, різноманітні канцтовари.
Інструкція
«Заточування олівців робить гострим ножеми під кутом 20°. Це подовжить строк служби виробу.»
— Олівцева Фабрика «Самоцвіти», Олівці кольорові рисувальні «Самоцвіт 6» (1999)
У період 1992- років підприємство кілька разів змінювало назви і форму власностію, Рішенням міськвиконкомувід 21.10.1992 підприємство перереєстроване в Арендне Підприємство «Олівцева фабрика «Самоцвіти».
У 1993, у результаті рішення трудовго колективу фабрику реформували у ЗАТ «Самоцвіти». На неофіційному гербі Слов'янська ("Герб м. Тор"), який використовувася до затвердження Герба Слов'янська у 1997 році, по центру щита було розміщено олівець[27]. Пакування сувенірних олівців мало неофіційний герб міста із зображенням олівця у центрі щита[28] (існували і значки з подібним гербом[29][30]). Після того як у 1997 затвердили офіційний герб пакування оновили. У 2000, ще використовувалося пакування надруковані до 1991 року (олівці виготовлялись з актуальним роком).
У 2001 році відбулася зміна керівництва у результаті викупу контрольного пакету акцій у робітників і через кілька років підприємство остаточно зупинило випуск продукції[31][32]. У той час український ринок вже був насичений дешевими та яскравими кольоровими олівцями китайського виробництва, а також професійними олівцями Koh-i-Noor Hardtmuth для креслення і малювання.
У березні 2005, Дитячий оздоровчий центр «Зарниця», відомчий заклад ЗАТ «Самоцвіти», було виставлено для приватизації. Підприємство ЗАТ «Самоцвіти» фактично зникло до 2006, а на території продовжували працювати цехи з виробництва кераміки (посуду, сантехніки, тощо)[33].
Після 2014
Знак біля мосту по вулиці Свободи у вигляді металевої скульптури з трьох кольорових олівців (червоного, жовтого та синього), оперезаних білою стрічкою з написом «карандашная фабрика»[34][35],— єдине нагадування про колись існувавшу олівцеву фабрику.
Після звільнення Слов'янска від російських окупантів у 2014, знак з олівцями розфарбували у стилі вишиванок (до того часу напис на стрічці замалювали)[36][37].
У 2015, у місті також існувало кафе «Карандаш»[38].
У жовтні 2019, у Слов'янську відбувся концерт гурту українських виконавців (соліст Георгій Борисенко[39]), колишніх учасників радянского і російського ВІА «Самоцвіти» (російський ансамбль підтримав Російське вторгнення в Україну (з 2022), за що став підсанкційним у Латвії)[40].
У вересні 2020, у Слов'янскому краєзнавчому музеї було відкрито виставку з нагоди 105-річниці з дня заснування фабрики[41][42].
Після 2015, на інтернет-майданчиках (eBay, OLX, Etsy) з'явилась велика кількість приватних оголошень із пропозиціями продажу складських залишків олівців виробництва фабрики[25].
Remove ads
Олівці
Узагальнити
Перспектива
Основною продукцією фабрики були прості і кольорові олівці[8][43][44][45][46][47]. Додатково випускалися стержні для механічних олівців[48]. Більшість олівців ОФС мали тиснені назви російською, в той час як пакування були оформлені українською (на олівцях напис "Слов'янська ф-ка" часто поєднувався з назвою серії російскою).
.jpg)
Першими олівцями які рекламувався у газетах, журналах і обкладинках зошитів були «2355 ХИМУГОЛЬ №2» та «ЮЖХИМТРЕСТ», які випускалися з 1924 до 1930-х років. З 1940 асортимент розширили: олівці серій «КОНСТРУКТОР» та «ГРАФІКА» (набори різної твердості, схожі на «KOH-I-NOOR 1500»[49]), набори «САМОЦВІТИ», та інших серій випускалися й іншими фабриками (так само й олівці інших фабрик іноді випускалися у Слов'янську). Прості графітні олівці випускалися переважно шестигранними, іноді мали декоративне оформлення та ювілейні написи. Набори серії «МИСТЕЦТВО» мали від 6 до 60 кольорових олівців різних відтінків (також по 8/12/24/36/48 штук), спеціальні набори «ТОПОГРАФ» і «ТАКТИКА» містили кольорові і кілька простих олівців. Були серії космічної тематики: «КОСМОС», «ОРБІТА», «ЗОРЯ», «ОРІОН», «СУПУТНИК», тощо. Одним з направлень було виготовлення безпечних для здоров'я косметичних олівців для макіяжу «КОСМЕТИК», «ЧАРІВНИЦЯ».
Вікісховище має файли, пов'язані з Towarzystwo Akcyjne Fabryk Ołówków "St. Majewski i S-ka" та Sloviansk Pencil Factory.
.jpg){kind=small}
Примітки: ° — 110 мм; * — 110 або 140 мм; ¹ — >175x?/? мм; ² — 280x16/6 мм; ³— 600x32/7 мм.
- Олівці без приміток — стандартного розміру серії «КОНСТРУКТОР» (175x7/2 мм).
- Маркування: "#" — цифра, "#М/TM/#T" — твердість, "№#" — номер, "#c"— сорт.
- На деяких олівцях вказана ціна у копійках ("ц.#к." — за один, або "пара ц.#к." — за два).
- Знак ※ (Юніокд-символ: U+203B) як флерон використовувався ОФС лише у 50 році (інші фабрики використовували цей знак).
- Деякі партії серії «САМОЦВІТИ» мали лише лаковані древка олівців з маркуванням кольору.
- Полімерні олівці для малювання «ЕТЮД» мали лише художні персонажі на оболонці.
- Полімерні потовщені олівці «ВІДМІТОЧНИЙ» виготовлялися у паперовій оболонці (у коробках по 4 штуки без оболонки).
- На великих сувенірних олівцях робили ювілейні та подарункові написи на замовлення.
Remove ads
Інша продукція
Ручки
- Перові (чорнильні) ручки "Шкільна" з простою дерев'яною ручкою (сині та червоні; металеві тремачі пера з тисненням назви
СЛОВ'ЯНСЬКА Ф-КА[50][51][52], а пізніше і до 1980-х також з тисненням логотипу
ц.2к.АР) для перових ручок виготовляв Харківський завод «Оргтехніка»[56][57][58], а керамічні чорнильниці керамічна фабрика Полонне.
Фарби
Пластилін
Набори брускового дитячого пластиліну.
Іграшки
- Картонні кубики з літерами (для 4-8 років)
- Гра складні картинки «Три ведмеді»
Див. також
- Артемсіль
- Українська сірникова фабрика
- Графіка (олівцева техніка малювання)
- Гумка
- Транспортир#Geodreieck
- Компас#Спортивний компас
- Військовий транспортир
- Роликова лінійка
Нотатки
- Харківський завод «Ортехніка»[57][58] випускав набір кольорових механічних олівців[61] (декоровані подарункові механічні олівці[62]), пера та перові[56][63][64], трубчаті[65][66][67][68] (рапідографи серії ГГ-01[69]) і кулькові авторучки[70](
АР). - Завод «Київпластмасс» (Київ) випускав оформлювальний олівець (плакар)[71] та авторучки[72].
- Закарпатський комбінат (Ужгород) випускав розмічальні олівці по дереву[73].
- Олівці часто були частиною політичної агітації і атрибутикою державних установ[74][75], без зазначення виробника. Після закриття фабрики, в Україні використовують рекламні олівці інших виробників[76].
- Існував значок у вигляді двох олівців «Хокей» (зелений) та «Оріон» (червоний)[77].
Remove ads
Джерела
- Самоцвіти // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1677-1678. — 1000 екз.
- PRACE ZJAZDU TECHNIKÓW POLAKÓW w Moskwie 23—28 IX
6—11 X 1917 r. CZĘŚĆ I-SZCA SPRAWOZDANIA. / Nakładem Stowarzyszenia Techników Polaków w Rosji. MOSKWA: DRUKARNIA POLSKA, 1918. — C.90. «P. Bąkowski (godz. 12.22 — 12.32). "Przewodniczący Komisji Wnioskowej p. Majewski opuścił zebranie i jaj mam zaszczyt zastępować go." [...] Majewski Stanisław, wlaśe. fabryki, Nowoslawiansk, gub. chark.» - J.S.'Tomahawk'. St.Majewski S.A. — firma z tradycjya. // Przegląd Pruszkowski nr 1, 4-61, 1998. URI: https://bazhum.muzhp.pl/media/texts/przeglad-pruszkowski/1998-numer-1/przeglad_pruszkowski-r1998-t-n1-s4-61.pdf
- Historia Fabryki Ołówków St. Majewski w Pruszkowie 1889-1948. — Książnica Pruszkowska im. Henryka Sienkiewicza, 2016. — C. 57. ISBN 9788362144433. «W roku 1915 wraz z całą rodziną i całą fabryką wyjechał na wschód do Sławiańska. Tam Leszek dzielnie wspierał ojca w prowadzeniu przedsiębiorstwa w trudnych warunkach w Rosji.»
- Кинохроника. Славянская карандашная фабрика 1930 года. istoriyseverdonetskiykray.blogspot.com
- Карандаш и его история. — Вокруг света, февраль 1917 г. [Архівовано 2020-09-04 у Wayback Machine.]
- Карандаш. Его история и производство: очерк с иллустрациями. — Москва: А. Гаммер, 1917.
- П.И. Степанов. Графит в России. — Москва: 1920.
- Государственный трест южной химической промышленности „ХИМУГОЛЬ“: объявление. // Летопись революции. — №5. — Государственное издательство Украины, 1925. «Объединение химических, красочных, стекольных заводов угольных рудников Донецкого Бассейна. ГЛАВНЕЙШИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ КОМБИНАТА: [...] Славянская Карандашная фабрика, бивш. Маевского.»
- Советская реклама карандашей 1920-х годов. Мосполиграф и Южхимтрест. [Архівовано 2021-02-25 у Wayback Machine.]
- "Купуйте олівці Южхимтреста": реклама // Зошит. — Харків: Книгоспілка, 1927.
- "Пишу олівцями лише Южхимтреста": реклама // Зошит. — Харків: Книгоспілка, 1927.
- Рудные разработки в Зап. Грузии // Заря Востока: газета. — №59 (1725). — 1928. «Главным потребителем барита являются союзные организации «Лако-краска, «Химуголь» и «Крастрест».»
- "Требуйте карандаши Южхимтрест-Химуголь": реклама // Заря Востока: газета. — №176 (1842). — 1928.
- Українські землі в умовах радянського економічного експерименту // Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900–1939 роках: Навч. посібн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осмоловський та ін. — Київ: Генеза, 2004. — С.114—119. Режим доступу: https://old.novadoba.org.ua/історія-епохи-очима-людини-україна-та-європа-у-1900-1930-роках.
- https://old.archives.gov.ua/Publicat/Guidebooks/Donetsk-Putivnyk.pdf
- Список фондів трубового архіву архівного відділу.
- Додаток 1. СПИСОК виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 травня 2003 р. N 679) // Постанова від 17 листопада 1997 р. N 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» {Із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 679 від 13.05.2003}. — Київ: Кабінет Міністрів України, 2003. «Максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці: ВИРОБНИЦТВО ОЛІВЦІВ — 4-7 календарних днів.»
- Мартиняк, О.А. (2008). Синтаксичні синоніми в українській науково-технічній літературі. // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. — Випуск 41. — Житомир: Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2008. С209-2012. «В українській народній технічній термінології традиційно не вживали слів завод, фабрика, цех, станція, майстерня на позначення різних промислових установ, натомість функціонували слова зі суфіксом -н(я). Деривати цього типу пропонують використовувати для найменування різних видів промислових установ у технічних словниках 20-их рр. XX ст.: олі(и)вцярня — фабрика олівцева.»
- 50 лет спустя. К пятидесятилетию хозяйствено-правового движения в Донбассе. // Проблеми розвитку господарського права. — Економіка і Право. — №3. — 2008. С.30. «Завод «Красный металлист» изготовил в первом квартале около 50 т чугунного литья, по нарядам должен был поставить: Славянской карандашной фабрике – 10 т при ее потребности в год 150 кг, масло�жировому комбинату – 15 т при потребности на 5 лет 2 т и т. д.»
- Хубулова Е.В. Ботанико-экологический мониторинг улиц города Славянска. // Вiд заповiдання до збалансованого природокористування: Матерiали Мiжнародної наукової конференцiї (20-22 березня 2013 р., м. Донецьк). — Донецьк: Донецький нацiональний унiверситет, 2013. — С.168—169. «Основные промышленные предприятия: заводы тяжелого машиностроения и строительных машин (ОАО «Славтяжмаш», ЗАО «Бетонмаш», ОАО «Механический завод»); арматурно-изоляторный завод и ОАО «Славянский завод высоковольтных изоляторов»; завод полихлорвиниловых пленок (ОАО «Торэласт»); содовый завод, мелоизвестковый завод; керамические производства (ЗАО «Зевс Керамика»); соледобывающая компания (Славянский филиал ООО «Мегаполис»); масложировой комбинат (ЗАО «Славолiя»); карандашная, мебельная и швейная фабрики.»
- Слов’янськ у війні 2014 року. — Слов’янськ: Видавництво «Друкарський двір», 2016. — С.96. ISBN 978-966-1528-81-8. «Славянск считался, даже в советское время, значительным курортом. А ещё там всегда добывали соль, когда-то была знаменитая карандашная фабрика (давно её нет...), содовый завод.»
- Браковані олівці від Укрмузтресту та дрова за 300 кілометрів: матеріальні труднощі повоєнних педінститутів УРСР [Електронний ресурс] / О. В. Лук’яненко // Гілея: науковий вісник. — 2014. — Вип. 82. — С. 53-56. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2014_82_15
- ДОНЕЧЧИНА: Природа, Люди, Культура. — № 1. — Краматорськ: Донецький обласний краєзнавчий музей, 2017.
- Происхождение карандаша (2018). coatings.net.ua. «Процесс нанесения краски или лака на карандаш очень специфический. Карандаш несколько раз проходит через канал, в котором находится краска. Излишки краски удаляются с карандаша с помощью резины на выходе из машины. Данная операция повторяется несколько раз (4-10 слоев) до получения покрытия требуемого качества.»
- Український календар Криворіжжя. // Промінь Просвіти Є. 11 (79) — Кривий Ріг: Криворізьке міське правозахисне товариство, червень 2020. — С.4. «20 [липня] – 1921 – повідомлено, що в Кривому Розі на той час функціонували: миловарний завод, 2 сірчані фабрики, ковбасна фабрика продуктивністю 20 тисяч пудів виробів на день, підготовлені до відкриття сироварня та олівцева фабрика. В повіті діяли 9 сироварень (3 тисячі пудів сиру на місяць), 2 шкіряні заводи.»
- Товарознавча експертиза механічних олівців [Електронний ресурс] / Т. М. Артюх, А. С. Тернова, І. В. Григоренко // Товарознавчий вісник. - 2021. - Вип. 14. — С. 123—134. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Tvis_2021_14_15
- КЛАСИФІКАТОР (СПЕЦИФІКАЦІЯ) топографічної інформації, яка відображається на топографічних картах масштабів 1:10 000, 1:25 000, 1:50 000, 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000, 1:1 000 000 // Постанова від 19 січня 2024 р. № 67 «Деякі питання функціонування Державного картографо-геодезичного фонду України». — Київ: КМУ. «Відповідність псевдонімів назв колонок їх назвам у базі даних / Функціональне призначення (К47) / 852: Олівцева фабрика.»
Remove ads
Примітки
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads