Слуцький Леонід Едуардович

Леонід Едуардович Слуцький (нар. 4 січня 1968, Москва^[1], Російська РФСР, СРСР) — російський політик. Голова Комітету Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації з міжнародних справ з 5 жовтня 2016 року.

Слуцький Леонід Едуардович
Нині на посаді
Народився	4 січня 1968(1968-01-04) (57 років)  Москва, СРСР
Відомий як	політик, економіст
Місце роботи	МДУ
Країна	СРСР  Росія
Alma mater	Московський державний університет економіки, статистики та інформатикиd і Московський державний технологічний університет «Станкін»d
Політична партія	Ліберально-демократична партія Росії
Релігія	православ'я
Нагороди	Орден Святого рівноапостольного князя Володимира (РПЦ) Орден Святого благовірного князя Данила Московськогоd Почесний громадянин Республіки Кримd Медаль Столипіна П. А.d Нагороди Республіки Кримd
Персональный сайт
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слуцький.

Депутат Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації III (2000—2003), IV (2003—2007), V (2007—2011), VI (2011—2016) та VII скликань з 2016 року, член фракції ЛДПР. Доктор економічних наук. Завідувач кафедри міжнародних відносин факультету політології МДУ імені М. В. Ломоносова та кафедрою міжнародних відносин МЕСІ. З березня 2020 р. є президентом Факультету світової політики МДУ імені М. В. Ломоносова^[2][3].

З 2002 року є головою правління Міжнародного громадського Фонду «Російський Фонд Миру»^[4].

З 2014 року Леонід Слуцький потрапив до списку санкцій США та ЄС^[5][6].

У 2018 році Слуцький став центральним фігурантом першого в історії Держдуми РФ сексуального скандалу, що широко висвітлювався в російській та міжнародній пресі і став причиною солідарного «бойкоту» низки ЗМІ щодо депутата^{[7][7][8][9][10][11]}.

6 квітня 2018 року Леонід Слуцький потрапив до списку санкцій Заходу в числі 23 російських бізнесменів і чиновників^[12].

Учасник українсько-російських переговорів, що проходили у понеділок 28 лютого та четвер 3 березня 2022 року на кордоні з Білоруссю в районі річки Прип'ять після російського вторгнення в Україну^[13].

Освіта, наукова та викладацька діяльність

Закінчив Московський державний станкоінструментальний інститут^[14].

В 1996 році закінчив Московський економіко-статистичний інститут (МЕСІ)^[15] за спеціальністю «Менеджмент організації»^[14]. В 1998 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Методологія статистичного вивчення соціально-демографічної структури споживачів», став кандидатом економічних наук^[16].

В 2001 році захистив докторську дисертацію на тему «Розвиток малого підприємництва в сучасній російській економіці», доктор економічних наук^[16][17].

У 2001—2015 роках був завкафедрою світової економіки та міжнародних відносин МЕСІ, з 2015 року є завкафедрою міжнародних відносин та інтеграційних процесів МДУ^[17].

26 березня 2020 р. призначений президентом факультету світової політики МДУ імені М. В. Ломоносова^[18].

Підприємницька та політична діяльність

На виставці «Росія — Китай у XXI столітті. Партнерство нового типу», 2021 рік

У 1988—1989 роках — заступник секретаря комітету ВЛКСМ інституту^[17] .

У 1990—1991 роках — завідувач сектору апарату Президії Верховної Ради РРФСР^[15].

У 1990 році був призначений завідувачем інноваційного сектору Верховної Ради РРФСР.

З 12 лютого 1991 по 27 червня 1992 року — радник при виконкомі Російського союзу промисловців і підприємців .

З 1992 по 1993 рік — радник мера Москви Юрія Лужкова^[15].

У 1994 році — керівник секретаріату заступника голови Державної Думи Олександра Венгеровського^[17].

З 13 серпня 1994 року — голова правління АОТК «САМ». Одночасно з 15 серпня 1994 року по 1997 рік — голова ради директорів, а з 18 січня 1997 року — член ради АКБ « Промінвестбанк».

У 1997—1999 роках — заступник голови правління АКБ «Унікомбанк»^[15].

У січні 1999 року увійшов до складу ради директорів Міжбанківського інвестиційного об'єднання «Комерційний банк регіонів „Інвесткредит“».

На 1999 рік — член президії — консультант Незалежної асоціації на підтримку розвитку громадянського товариства.

Депутат Державної думи третього, четвертого та п'ятого скликань від ЛДПР (з 18 січня 2000 р.) — перший заступник голови Комітету ГД з міжнародних справ та шостого скликання — голова Комітету у справах Співдружності незалежних держав, євразійської інтеграції та зв'язків.

У 2000—2016 роках Леонід Слуцький був заступником керівника делегації Федеральних зборів Російської Федерації у Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), з січня 2012 року заступник голови ПАРЄ. До 2012 року був координатором депутатської групи зі зв'язків із парламентом Франції. Підготував у ПАРЄ низку доповідей: «Про діяльність Міжнародного Комітету Червоного Хреста» (2002), «Про вступ Монако до Ради Європи» (2004), «Про закриття процедури моніторингу князівства Монако».

Брав участь у вирішенні проблем, пов'язаних з діяльністю Естонської православної церкви Московського патріархату, та у поверненні власності, що належить Російській православній церкві в Естонії .

Виступав на екологічних форумах із питань забезпечення екологічної стійкості, управління екосистемами, а також збереження біологічної різноманітності природи.

Голову правління Міжнародного громадського фонду «Російський фонд миру» обрано 21 червня 2002 року. Разом з князем Монако Альбером II брав участь у полярних експедиціях на Північний полюс та Антарктиду з проблем зміни клімату.

Член робочої групи при президенті Росії з питань відновлення об'єктів культурного призначення, інших культових будівель та споруд (розпорядження Президента Російської Федерації № 781-рп від 25 листопада 2009 року). Секретар робочої групи при президенті з підготовки святкування 700-річчя від дня народження преподобного Сергія Радонезького (розпорядження Президента Російської Федерації № 844-рп від 6 грудня 2010 року). Член Ради при президенті у справах козацтва. Президент Міжнародного громадського фонду «Кронштадський морський собор в ім'я святителя Ніколи Чудотворця».

17 березня 2014 року, наступного дня після Кримського референдуму, Слуцький став однією з перших семи осіб, які потрапили до списку санкцій США^[19][20]. Слуцький також опинився в списку санкцій Євросоюзу і Канади^[21].

У 2015 році як голова правління Російського фонду миру Слуцький запросив французьких парламентаріїв на чолі з депутатом Національних зборів Франції Тьєррі Маріані відвідати Крим. Тоді європейські політики вперше здійснили візит на півострів з моменту його приєднання з РФ і, за словами Слуцького, прорвали інформаційну блокаду Криму на Заході. «Тоді світ дізнався, що в Криму аж ніяк не поневолене населення, а громадяни, які тріумфують з приводу повернення до „рідної гавані“, до складу Росії», — заявив голова комітету журналістам.

У 2016 році Слуцький знову супроводжував французьких парламентаріїв у Крим, а також сприяв їхньому приїзду на півострів у 2019 році, де делегацію особисто прийняв Президент Росії Володимир Путін. Тьєррі Маріані, вже будучи кандидатом у Європарламент, взяв участь в урочистостях з нагоди 5-річчя входження Криму та Севастополя до складу Російської Федерації.

У 2016 році обраний депутатом Держдуми від ЛДПР вп'яте поспіль^[17].

У 2017 році організував поїздку депутатів Держдуми разом із членами ПАРЄ до Сирії. З європейської сторони до делегації увійшли близько десяти парламентаріїв з Іспанії, Італії, Чехії, Сербії та Бельгії, зокрема голова ПАРЄ Педро Аграмунт. В рамках цього візиту делегація відвідала російську авіабазу Хмеймім і зустрілася в Дамаску з президентом Сирії Башаром аль-Асадом^[22].

За словами Слуцького, він є організатором візитів французьких парламентаріїв до Криму у 2015, 2016 та 2019 роках. Французькі депутати та сенатори, які стали першими європейськими політиками, які побували в Криму з моменту його приєднання з Росією, зробили це на його запрошення^[23][24].

У 2020 році «Російський фонд миру» під керівництвом Слуцького поставив ШВЛ та захисні засоби для боротьби з коронавірусом у російські регіони та кілька країн, включаючи Іран, Італію та Сербію. «Російський фонд миру» направив гуманітарну допомогу, що включає тисячі одиниць медичних виробів та обладнання, у тому числі апарати штучної вентиляції легенів (ШВЛ) та захисні засоби, пенсіонерам, волонтерам та медикам в Іванівській області, а також у московський НДІ невідкладної дитячої хірургії та травматології. Частина зібраних виробів була направлена у вигляді допомоги Італії, Ірану та Сербії. Офіційні представники Ісламської Республіки та Італії, а також Президент Національної медичної палати РФ Леонід Рошаль висловили подяку голові фонду, голові комітету Держдуми з міжнародних справ Леоніду Слуцькому за надану допомогу^[25][26][27].

У березні 2020 року Леонід Слуцький звернувся до політичних діячів та парламентарів країн світу із закликом відмовитися від односторонніх санкцій, вжитих в обхід ООН, для ефективної боротьби з пандемією коронавірусу у світі. Звернення Слуцького підтримав Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш. У листі у відповідь на ім'я Леоніда Слуцького він закликав країни-члени ООН, у тому числі й Росію, профінансувати глобальний план з гуманітарного реагування на спалах COVID-19^[28][29][30].

У понеділок 28 лютого та четвер 3 березня 2022 року у складі російської делегаці брав участь в українсько-російських переговорах, що проходили на кордоні з Білоруссю в районі річки Прип'ять після російського вторгнення в Україну^[13]. Разом з помічником президента РФ Володимиром Мединським заявив, що деякі домовленості з Україною треба буде закріплювати через національні ратифікації^[31].

Звинувачення у сексуальних домаганнях

У лютому 2018 року кореспондент Російської служби Бі-бі-сі Фаріда Рустамова^[32], продюсерка телеканалу «Дождь» Дар'я Жук^[11][33][34] та журналістка RTVi Катерина Котрікадзе^[35] через телеканал «Дощ» та сайт BBC звинуватили Леоніда Слуцького у сексуальних домаганнях. Скандальні публікації отримали широке висвітлення у ЗМІ протягом усієї весни.

Слуцький заявив, що зробити з нього російського Гарві Вайнштейна не вдасться, назвав висунуті звинувачення «заказухою» та «низькопробною провокацією»^[36] та погрожував телеканалу «Дощ» судовим позовом^[37] . На захист колеги виступили ряд депутатів і політиків, у тому числі «жіночий клуб» Держдуми та голова Держдуми В'ячеслав Володін, який пов'язав звинувачення Слуцького з політичним замовленням^[38][39][40], а також голова Чеченської Республіки Рамзан Кадиров та французька співачка Мірей Матьє^[41][42]. Того ж дня про «свою історію» за участю Слуцького згадувала директор Департаменту інформації та друку МЗС РФ Марія Захарова^[34][43]. Пізніше в інтерв'ю журналу Esquire Захарова пояснила своє враження про спілкування зі Слуцьким: Мені щось не сподобалося (хоча він нічим мене не образив), я пояснила, що мені такий стиль не близький. І зробила це одразу. І всі присутні, як чоловіки, так і жінки, промовчали. Ми вже багато років спілкуємося з Ленею, і крім поваги та дружнього відношення я нічого від нього не бачила. Хоча, повторю, початок спілкування мені здалося, як мінімум, екстравагантним"^[44].

Підтримала журналісток у скандалі зі Слуцьким депутат-єдинорос Оксана Пушкіна, яка відзначила в телеінтерв'ю РБК з особистого досвіду та спостережень, що факти приставання до жінок у Держдумі траплялися і раніше, проте не ставали надбанням громадськості^[45][46].

8 березня 2018 року у своєму «Фейсбуці» Слуцький попросив вибачення у тих жінок, «кому будь-коли мимоволі чи мимоволі завдав будь-яких переживань». Пізніше з'ясувалося, що цю публікацію розміщував помічник Слуцького, якого потім звільнили^[47]. Дані вибачення Росбізнесконсалтинг пов'язав із сексуальним скандалом у Держдумі^[34][43].

Наприкінці лютого журналісти, які працюють у парламенті, попросили голови Держдуми Володіна обговорити поведінку Слуцького^[48][49]. 21 березня 2018 року думська Комісія з етики на чолі з депутатом чотирьох скликань Отарі Аршбой розглянула звинувачення та письмові пояснення Слуцького та не побачила порушень у поведінці депутата. У заяві після засідання Аршба зазначив, що комісія вперше зустріла подібні звинувачення та розглядала фактично слово заявниць проти слова Слуцького, а також наголосив на право журналісток звернутися до правоохоронних органів з матеріалами та доказами, які розглянула комісія^[7][50][51].

Реагуючи на рішення Комісії, ряд провідних ЗМІ оголосили «бойкот» Слуцькому, а деякі обіцяли припинити роботу з нижньою палатою загалом^{[7][52][53][54][55]}. Видання «Відомості» та Meduza у редакційних коментарях вважають те, що відбувається, символом безкарності та кастової системи нинішньої влади в Росії та вказали, що Слуцький має скласти повноваження^[8][36].

У травні 2018 року Transparency International Росія, низка вчених Вищої школи економіки та три організації із захисту прав жінок у контексті історії Слуцького направили до Держдуми звернення про необхідність ввести відповідальність за «сексуальні домагання» депутатів^[56][57].

13 червня 2018 року Леонід Слуцький вперше розповів свою версію того, що сталося в інтерв'ю «Снобу», де висловив думку, що вся ця ситуація стала «щепленням» для російської політики, кампанія проти нього була «зрежисованою», а «дівчата самі стали жертвою іншого провокації». Він також висловив готовність вжити всіх необхідних заходів для вирішення конфлікту, що склався: «Я хочу найщирішим чином вибачитися перед цими дівчатами, якщо я сказав або зробив щось неприємне для них. Готовий зустрітися та обговорити ситуацію»^[58][59].

У червні 2019 року сексуальний скандал у Держдумі згадувався як одна з причин поразки Слуцького на виборах віце-президента Парламентської асамблеї Ради Європи (154 голоси депутатів ПАРЄ «проти», 105 голосів «за»)^[60].

Критика

9 березня 2022 року виступає за геноцид, повне знищення України «Слуцкий: делегация РФ не уступит украинской ни одного переговорного пункта»^[61].

8 березня 2018 року Олексій Навальний та Фонд боротьби з корупцією опублікували розслідування про власність Леоніда Слуцького та звинуватили депутата у незаконному збагаченні, оскільки сім'я не має офіційного бізнесу, а сумарні доходи сім'ї не дозволяють володіти автомобілями (тільки два Bentley коштують близько 30 млн рублів)^[62]. У тому ж розслідуванні вказується, що Леонід Слуцький протягом 10 років орендує прилеглу до дачі лісову ділянку на Рубльовці площею один гектар і жодного разу її не задекларував. ФБК направив запит до профільного комітету Держдуми та попросив за результатами розслідування припинити депутатські повноваження Леоніда Слуцького^[62][63].

Порушення правил дорожнього руху

У розслідуванні Олексія Навального та ФБК наводяться відомості, що в період з червня 2017 року до березня 2018 року Mercedes-Maybach S500 Слуцького порушив правила дорожнього руху 825 разів (серед порушень є їзда по зустрічній смузі), отримавши штрафів на 1,4 млн рублів, що становить близько 40 % офіційного доходу^[64].

Раніше «Нова газета» повідомляла, що 1 червня 2013 року співробітники Головного управління власної безпеки МВС затримали двох інспекторів ДІБДР, які на автомобілі з увімкненими «маячками» підвозили Леоніда Слуцького в аеропорт. Слуцький відмовився пояснити своє перебування у службовому автомобілі ДІБДР. За інформацією видання, депутат разом з патріархом Кирилом мав вилетіти з урядового аеропорту «Внуково-3» до Афона^[65].

Звинувачення у хабарництві

У січні 2017 року девелопер Сергій Полонський звернувся до генерального прокурора Росії Юрія Чайки з вимогою порушити кримінальну справу проти депутатів Державної думи Володимира Ресіна та Слуцького. За його словами, два депутати вимагали у нього хабара і «за оформлення контракту» отримали 990 м² у пентхаусі «Кутузовської рив'єри»^[66]. При цьому Фонд боротьби з корупцією опозиціонера Олексія Навального виявив у дружини депутата Державної думи Росії Леоніда Слуцького пентхаус вартістю^[67] 400 мільйонів рублів. Стверджується, що квартира площею 562 кв. метра знаходиться в елітному житловому комплексі «Кутузовська рів'єра» в Москві^[68] . Розслідування опубліковано на Youtube-каналі Навального^[69][70].

Особисте життя

Леонід Слуцький одружений, має дорослу доньку від першого шлюбу, онука Леоніда Слуцького-молодшого^[51][71][72] . Молодша дочка — Лідія Слуцька (нар. 2010). Навчається в американській школі у Швейцарії. Живе з матір'ю переважно у Туреччині та Швейцарії^[73].

У березні 2018 року журналістка Ганна Монгайт випустила репортаж про відносини Слуцького зі співачкою Зарою. У репортажі наголошується, що завдяки Слуцькому Зара зробила помітну політичну кар'єру та у 2016 році отримала почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації»^[74].

Відносини з Російською православною церквою

11 червня 2011 року, у день православного свята Трійці, депутат Слуцький, нікого заздалегідь не попередивши, приземлився на території Троїце-Сергієвої лаври на гелікоптері, «чим викликав неабиякий подив, що переросло в обурення у парафіян і працівників храму»^[75] . Свій вчинок депутат пояснив тим, що поспішав на зустріч із Патріархом Кирилом, але через короки на Ярославському шосе був змушений скористатися послугами гелікоптерної компанії^[76].

Розслідування «Дождя» вказує, що Слуцький є головою правління благодійного фонду «Кронштадтський морський собор», який вніс 1,3 млрд рублів на відновлення Морського Нікольського собору в рідному для Світлани Медведєвої Кронштадті. Одним із членів правління є Володимир Ресін, який займається будовами для РПЦ. Через рахунки фонду лише у 2013 році пройшло більше мільярда рублів пожертвувань, що пішли на будівництво храмів^[77].

Генеральний директор фонду Андрій Кононов є помічником депутата Слуцького на громадських засадах. У розслідуванні передбачається, що фонд фінансував терористів Донецької Народної Республіки. Кононов також зустрічався з керівництвом невизнаної республіки, привезши із собою священників та ікони^[77].

У розслідуванні називається ще один непрозорий фонд Слуцького — «Російський фонд миру». Його саратовське відділення було замішане в махінаціях із земельними ділянками й серед іншого отримувало в оренду ставок, на якому за документами планувало побудувати дитячий автодром^[77].

Власність та доходи

Згідно з офіційними даними, Слуцький отримав у 2011 році дохід у розмірі 1,9 млн рублів, у 2016 — 4,9 млн. Спільно з дружиною Слуцький має земельну ділянку 1,2 тис. квадратних метрів, житловим будинком, трьома квартирами, нежитловим приміщенням, автомобілями Bentley Continental Flying Spur, Bentley Bentayga, Mercedes-Maybach S500^[62][64][72].

Нагороди та звання

Російські

Державні

• Орден «За заслуги перед Батьківщиною» IV ступеня (2021 рік; точна дата невідома, указ не опубліковано) — за великий внесок у розвиток парламентаризму, активну законотворчу діяльність та багаторічну сумлінну роботу^[78]
• Орден Олександра Невського (2016 рік; точна дата невідома, указ не опублікований) — за багаторічну законотворчу діяльність та зміцнення позиції Росії на міжнародній арені^[79][80]. Вручений 10 березня президентом Росії Володимиром Путіним на церемонії в Кремлі^[81][82].
• Орден Пошани (18 квітня 2012 року) — за великий внесок у реалізацію заходів щодо відновлення Кронштадтського Морського собору в ім'я Святителя Миколи Чудотворця^[83] . Вручений 3 травня президентом Росії Дмитром Медведєвим на церемонії у Кремлі^[84][85].
• Орден Дружби (29 грудня 2008 року) — за досягнуті трудові успіхи та багаторічну сумлінну роботу^[86] . Вручено 5 березня 2009 року президентом Росії Дмитром Медведєвим на церемонії в Кремлі^[87][88].
• Медаль Столипіна П. А. ІІ ступеня (21 грудня 2017 року) — за заслуги у законотворчій діяльності, спрямованій на вирішення стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни^[89] . Вручена 22 грудня прем'єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим на церемонії у Державній думі^[90][91][92] .
• Почесна грамота Президента Російської Федерації (17 грудня 2011 року) — за великий внесок у реконструкцію, реставрацію, технічне оснащення та урочисте відкриття федеральної державної бюджетної установи культури «Державний академічний Великий театр Росії»^[93].
• Подяка Президента Російської Федерації (12 червня 2013 року) — за великий внесок у розвиток російського парламентаризму та активну законотворчу діяльність^[94].
• Подяка Президента Російської Федерації (22 грудня 2017) — за активну законотворчу діяльність та багаторічну сумлінну роботу^[95].
• Подяка Уряду Російської Федерації (20 серпня 2015 року) — за заслуги в законотворчій діяльності та багаторічну сумлінну працю^[96].

Регіональні

• Орден імені Ахмата Кадирова (Чеченська Республіка, 3 травня 2007 року) — за виняткові заслуги, пов'язані з розвитком державності, зміцненням миру, дружби та співпраці між народами, що сприяють процвітанню та славі Чеченської республіки^[97].
• Орден «За вірність боргу» (Республіка Крим, 22 квітня 2015 року) — за мужність, патріотизм, активну суспільно-політичну діяльність, особистий внесок у зміцнення єдності, розвиток та процвітання Республіки Крим та у зв'язку зі святкуванням перших роковин загальнокримського референдуму та возз'єднання Криму з Росією^[98].
• Звання " Почесний громадянин Республіки Крим " (Крим, 19 травня 2021 року) — за визначні особисті заслуги, досягнуті у справі зміцнення миру, розвитку взаємовигідного співробітництва, захист конституційних прав і свобод мешканців Республіки Крим, активну діяльність, спрямовану на інтеграцію Республіки Крим у Російську Федерацію^[99].

Суспільні

• Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира III ступеня (Руська православна церква, 1996 рік)^[95][100].
• Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (РПЦ, 1999)^[95][101] .
• Орден преподобного Сергія Радонезького ІІІ ступенів (РПЦ, 2003 рік)^[95][101].
• Орден преподобного Серафима Саровського І ступеня (РПЦ, 2012)^[95][101] .
• Орден святого благовірного князя Данила Московського ІІ ступеня (РПЦ, 2018)^[102][103].

Іноземні

• Орден Почесного легіону ступеня офіцера (Франція, 29 вересня 2006)^[104] . Вручив того ж дня посол Франції в Росії Жан Каде на церемонії у французькому посольстві в Москві^[105].
• Орден Грімальді ступеня кавалера (Монако, 17 листопада 2006)^[106]. Вручив того ж дня князь Монако Альбер II на церемонії в Монако^[107].
• Орден «Дружба» (Азербайджан, 2 травня 2009 року) — за особливі заслуги у зміцненні дружби та співпраці між Азербайджанською Республікою та Російською Федерацією^[108].
• Орден Пошани (Білорусь, 8 червня 2016 року) — за значний особистий внесок у зміцнення дружніх відносин і співпрацю між Республікою Білорусь і Російською Федерацією, становлення Союзної держави, розвиток економічних, науково-технічних і культурних зв'язків^[109][110] . Вручив 3 липня посол Білорусі в Росії Ігор Петришенко на церемонії в білоруському посольстві в Москві^{[111][112][113]}.