Слюзар Володимир Климентійович (священник)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Слюзар.

Володимир Климентійович Слюзар (1898, с. Колодіївка, нині Україна — 26 березня 1952, Печорський трудовий табір, Республіка Комі, нині Росія) — український священник, релігійно-громадський діяч, слуга Божий греко-католицької церкви.

Слуга Божий Володимир Слюзар
Володимир Климентійович Слюзар
Народився	1898  Колодіївка, Підволочиський район, Тернопільська область, СРСР
Помер	26 березня 1952(1952-03-26)  Республіка Комі, РРФСР, СРСР
Країна	Австро-Угорщина  ЗУНР  УНР
Національність	українець
Діяльність	священник

Життєпис

Після закінчення гімназії студіював богословські науки у Львівській духовній семінарії. У травні 1932 році отримав священниче свячення від митрополита Андрея Шептицького в соборі святого Юра. Виконував душпастирські обов’язки у с. Сущин, був катехитом у місцевій школі^[1].

Під час Другої світової війни переховував 5 родин євреїв.^[2]

Після Львівського псевдособору 1946 року відмовився переходити у російське православ'я^[3].

Заарештований 26 листопада 1947 року.

Енцикліки Папи Пія ХІ "Про безбожний комунізм", яка зберігалась в отця, вистачило на засудження до 10 років концтаборів ГУЛАГу.^[2]

Після суду вивезений в один з найсуворіших концтаборів у Автономній республіці Комі. У тюрмі і концтаборі не припиняв душпастирську діяльність. Важка непосильна праця та нестерпні умови довели організм до дистрофії. 26 березня 1952 року помер.

Реабілітований 1 листопада 1993 року.

Беатифікаційний процес

Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Володимира Слюзара до лику блаженних^[4].^[5]