Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Підволочиський район
район у Тернопільській області (Україна) З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Підволочи́ський райо́н — колишній адміністративно-територіальний район у північно-східній частині Тернопільської області. Площа — 800 км² — 5,8% від території області. Населення — 42 тис. осіб (2017).
Ліквідований 19 липня 2020 року[1].
Remove ads
Географія
Узагальнити
Перспектива
Розташування
Підволочиський район межує: зі сходу з Волочиським районом Хмельницької області, з півдня та південного сходу — з Гусятинським і Теребовлянським, з півночі та північного заходу — Лановецьким і Збаразьким, зі заходу — з Тернопільським районами.
Рельєф
Розташоване у межах Подільської височини, поверхня більшої частини — платоподібна, полого-хвиляста лісова, південно-західна — горбисто-пасмова. Абсолютні висоти — 250–400 м, максимальні — 417 м.
Мінеральні ресурси
Клімат
Район належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.
Гідрографія
Головні річки — Збруч та його притоки Гнила і Самець (басейн річки Дністер). Споруджено 23 ставки (загальною площею 192 га).
Ґрунти
Переважають чорноземи, типові малогумусні (79,3% площі району), чорноземи опідзолені й темно-сірі (14,8%), решта — лучні, болотні та ясносірі ґрунти.
Флора і фауна
Площа лісів — 3, 8 тис. га (переважають дуб, ясен, сосна, ялина, береза, осика, липа), лісосмуг — 11, 2 га.
Природоохоронні об'єкти
У районі — частина заповідника «Медобори», 11 пам'яток природи і заповідне урочище «Полупанівка».
Remove ads
Історія
Узагальнити
Перспектива
За переказами, саме через територію нинішнього Підволочиського району Кучманським шляхом рухалося військо Богдана Хмельницького 1648 до м. Львів, 1649 — на м. Збараж (оповідають, що гетьман сповідався у церкві Івана Богослова в с. Скорики й подарував дерев'яний іконостас) та 1651 — при переході до містечка Берестечко (нині місто у Горохівському районі Волинської області).
Після 1-го поділу Речі Посполитої (1772) територія Підволочиського району відійшла до Австрії. Від 1774 створювалися народні парафіяльні школи.
У травні 1848 скасована панщина, в червні того ж року проголошено вибори послів австрійського парламенту, серед яких — представник Збаразького і Скалатського повітів С. Качала (парох с. Шельпаки).
На теренах р-ну діяло багато організацій і товариств, зокрема «Просвіта», «Молода Просвіта», «Рідна школа», «Союз українок», «Сокіл», «Луг», «Сіяч», «Пласт».
Одними з перших у Галичині споруджено пам'ятники Тарасу Шевченку в селах Лозівка, Лисичинці, Токи, Криве.
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Підволочиського району було створено 64 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 79,89% (проголосували 26 872 із 33 638 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 47,56% (12 781 виборців); Юлія Тимошенко — 22,36% (6 009 виборців), Олег Ляшко — 13,01% (3 495 виборців), Анатолій Гриценко — 10,69% (2 782 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,67%.[2]
Remove ads
Адміністративний поділ
Узагальнити
Перспектива
Район утворено 1940 року (пізніше увійшли також частини колишніх Скалатського та Збаразького районів), об'єднує 62 населених пункти: смт Підволочиськ, м. Скалат, 60 сіл.
Remove ads
Населення
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
- Розподіл населення за віком та статтю (2001)[3]
Remove ads
Транспорт
Районом проходить автошлях E50.
Культура
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
Релігія
У селах району відновлено старі церкви, збудовано нові.
Найбільше церковних громад УГКЦ, ПЦУ, крім того, діють храми РКЦ, протестантські угруповання, функціонує монастир св. Теодора Студита (с. Колодіївка).
Музеї
У селі Старий Скалат діє єдиний в Україні меморіальний музей-садиба Леся Курбаса. В 1991 році в с. Супранівка відкрито кімнату-музей Івана Франка.
Всього 8 музеїв.
Remove ads
Охорона здоров'я
Діють Скалатська лікарня, дві поліклініки, сім сільських лікарських амбулаторій, 44 ФАП, геріатричний центр (с. Токи).
Освіта
Є 49 загальноосвітніх шкіл (навчаються 5960 учнів), 5 музичних шкіл, школа-інтернат, школа-гімназія, будинок-ліцей, ДЮСШ, ПТУ, 20 дошкільних закладів;
23 Будинків культури, 34 клуби, 56 бібліотек, 14 народних колективів самодіяльної творчості; 2 стадіони, 17 футбольних полів, 24 спортзали.
Загальноосвітні школи
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
Інші навчальні заклади
![]() | Цей розділ потребує доповнення. (серпень 2014) |
Remove ads
Пам'ятки
Узагальнити
Перспектива
Архітектурні пам'ятки
Історичні й архітектурні пам'ятки:
- залишки замкових споруд у Токах (16-17 ст.) і Скалаті,
- храми в селах Козярі (1645), Скорики (1744), Шельпаки (1783),
- храмовий комплекс на г. Свята Гора (кін. 19 ст., с. Полупанівка).
Список усіх дерев'яних храмів
Пам'ятники і меморіальні комплекси
В населених пунктах насипано символічні могили на честь УСС, діячів ОУН і вояків УПА. На місцях поховань вояків УПА відкрито меморіали:
- 1992 в с. Нове Село (один із перших в Україні),
- смт Підволочиськ
- та в м. Скалат.
У Новому Селі, Підволочиську і Супранівці — меморіальні таблиці на будинках, де перебував І.Франко.
У багатьох населених пунктах споруджено пам'ятники на честь проголошення незалежності України, зокрема в Підволочиську (2001; у вигляд і Ангела-Хоронителя; скульптор Р. Вільгушинський).
Економіка
У галузевій структурі підприємницької діяльності домінуючими є промисловість, сільське господарство і торгівля.
На території Підволочиського району на кінець 2004 року діяли 105 суб'єктів малого підприємництва — юридичних осіб та 766 фізичних осіб — підприємців. Питома вага малого бізнесу у загальних обсягах виробництва товарів, робіт, послуг становить 26,9%.
У районі діють понад 200 магазинів, 3 підприємства побуту, 37 їдалень, кафе, ресторанів.
Сільське господарство
Діє агропромисловий комплекс (38 підприємств). Пл. сільськогосподарських угідь (за всіма товаровиробниками, у тому числі підсобними господарствами) — 72, 3 тис. га, ріллі — 61, 5 тис. га, пасовищ і сіножатей — 8, 5 тис. га.
Структура сільськогосподарського виробництва — тваринництво — 32% %, рослинництво — 68% %.
Землі району (переважно чорноземи) придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Обсяги валової продукції сільського господарства у 2004 році склали 153,0 млн грн.;
У районі вирощуються та виробляються:
- зернові культури — 99,3 тис. т;
- цукрові буряки — 140,3 тис. т;
- картопля — 56,5 тис. т;
- овочі — 6,4 тис. т;
- м'ясо — 5,0 тис. т;
- молоко — 33,7 тис. т;
- яйця — 11,9 млн шт.
Розвиток аграрного сектора та наявні мінеральні ресурси району зумовлюють домінування переробної і добувної промисловості у галузевій структурі промислового виробництва.
Промисловість
Нині у районі працюють 15 промислових підприємств (найрентабельніші: Новосілківський спиртозавод, ПП «Харчовик», ТОВ «Полупанівський кар'єр», ТОВ «Тера», ЗАТ «Лотос», ВАТ «Скалатська агропромтехніка»);
Найважливіші галузі промисловості: хімічна, легка та поліграфічна. Найбільші галузі промисловості за питомою вагою галузі (станом на 2004 рік):
- харчова і переробна — 46,7%
- добувна — 26,8%
- легка — 6,6%
- поліграфічна — 6,6%
Remove ads
Відомі люди
Узагальнити
Перспектива
У районі народилося багато діячів науки, культури, мистецтва та політики:
Матковський Орест Іллярович (нар. 17 листопада 1929) — український учений-мінералог. Доктор геолого-мінералогічних наук, професор. Академік АН ВШ України з 1993 р.
- тележурналістка, громадська діячка, головний редактор Першого Національного телеканалу Христина Стебельська (Скалат),
- диригент, правник В. Балешта (с. Токи),
- кобзар і художник М. Баран (с. Хмелиська),
- український підприємець, громадський діяч, мемуарист О. Брик (с. Колодіївка),
- краєзнавець Є. Гасай (с. Токи),
- актор, режисер Я. Геляс (с. Терпилівка),
- діяч ОУН і УПА М. Голояд та громадський діяч Павло Голояд (обидва — с. Теклівка),
- кандидат історичних наук, краєзнавець Петро Гуцал[4]
- правник А. Жуковський (с. Дорофіївка),
- вчений-політолог, публіцист А. Камінський,
- художник і мистецтвознавець В. Кивелюк,
- церковний діяч, доктор східного канонічного права, професор О. Каськів (с. Староміщина),
- правник І. Кивелюк,
- лікар і громадський діяч С. Кивелюк (м. Скалат),
- церковний діяч М. Колодій (с. Клебанівка),
- художник І. Кучмак (с. Заднишівка, нині належить до смт Підволочиськ),
- громадсько-політичний діяч, господарник, вчений-економіст Н. Миколюк (с. Колодіївка),
- письменниця Н. Мориквас (с. Шельпаки),
- живописець, графік П. Обаль (с. Ободівка),
- художник М. Осінчук (с. Голошинці),
- письменник і перекладач М. Палій (с. Богданівка),
- громадсько-політичний діяч Н. Процик (с. Гнилички),
- науковець Т. Рибак (с. Староміщина),
- політичний діяч М. Сорока (с. Кошляки),
- громадська діячка М. Татаринська-Скубова (с. Іванівка) та ін.
У с. Гущанки неодноразово гостював у тестя поет Дмитро Павличко, написав тут низку сонетів та поему для дітей «Золоторогий олень» (1968).
Також 1919 перебував Борис Антоненко-Давидович у Підволочиську, Богданівці та Тернополі, про що написав в оповіданні «Блакитна Галілея»[5].
Remove ads
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads