Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Смертність в Україні
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Історична динаміка
Узагальнити
Перспектива
В середині XIX століття смертність на території українських губерній Російської імперії становила близько 33 випадків на 1000 осіб, що дещо менше ніж у середньому по європейських губерніях імперії.[1]
Внаслідок покращення медичного обслуговування, зменшення дитячої смертності, та смертності від інфекційних хвороб та епідемій, загальний коефіцієнт смертності в Російській імперії зменшувався, і у 1911 році в Європейській частині становив 27 на 1000. В українських губерніях він був ще меншим — у середньому 22 смертельних випадки на 1000 осіб.[1]
Середня смертність за 1867—1914 рр. в українських губерніях склала 29.8 на 1000 осіб. Вона була вищою у східних та північних губерніях — Харківській (32.7), Чернігівській (31.1). Найнижча смертність в цей період була зафіксована Таврійській губернії (27.6). Нижче середньої була смертність у Полтавській (28.4) та Волинській (29.6) губерніях. Смертність у Херсонській губернії дорівнювала середній (29.8), а в решті губерній (Катеринославській, Подільській, Київській) коливалась в межах 30 — 31.[1]
До 1911 року найбільше зменшилась смертність у лівобережних губерніях — Чернігівській до 19.9, Полтавській до 18.4. В решті губерній смертність була середньою і у 1911 році становила у Херсонській — 23.8, у Харківській — 23.5, у Волинській — 21.1, у Катеринославській — 22.5, у Київській — 22.7, у Подільській — 21.4, у Таврійській — 22.4.[1]
Смертність у Російській імперії мала значні територіальні та етнічні відмінності. Загалом, коефіцієнт смертності збільшувався з півдня на північ, і з заходу на схід. Так, якщо у Курляндській, Ліфляндській губерніях смертність становила 14—17 випадків на 1000 осіб, то в Оренбурзькій та Пермській — 40—42.[1] Крім відмінностей у рівні економічного розвитку, це було спричинено ще й значною відмінністю народів за рівнем смертності. Так у 1896—1897 рр. в Європейській частині Російської імперії смертність серед найбільших релігійних груп становила (випадків на 1000 осіб)[2]
- Православні — 34.8
- Мусульмани — 27.7
- Католики — 22.3
- Протестанти — 21.0
- Юдеї — 17.0
Зменшення смертності дітей було основною причиною поступового скорочення смертності. Лише в окремі роки смертність зростала, що було пов'язано з неврожаєм, епідеміями та війнами. Загалом, найбільше скорочення смертності спостерігалось у 1900—1904, 1907—1908, 1911—1913. Під час війни смертність різко підскочила, внаслідок чого за 1912—1920 рр. на 30% скоротилась тривалість життя.[3]
Швидке зменшення смертності спостерігалось у 1923—1928 роках. Надвисока смертність у 1932 році призвела до того, що тривалість життя в цьому році проти 1928 скоротилася в 3.5 рази (у чоловіків з 45.1 до 11.3, у жінок з 48.5 до 14.3 років). В подальші роки смертність скорочувалась. Під час війни вона знову значно зросла.[3]
Найбільше зменшення смертності, особливо серед працездатного населення, спостерігалось у 1948—1964 роках. Смертність у віці 25-35 років зменшилась у 3 рази, у віці 35-44 роки — у 1.8 рази. В інших вікових групах смертність зменшилась у 1.3 рази.[3]
За 1948—1964 рр. в Україні на 13,4 року збільшилася тривалість життя — у чоловіків до з 53.3 до 68.5, жінок з 62.0 до 74.4 років. На початку 1960-х років тривалість життя в Україні стала вище, ніж в країнах Західної Європи.[3]
У 1958—1960 рр. коефіцієнт смертності опустився до найнижчого показника за всю історію і становив 6,9 на 1000. Смертність в Україні в цей була менше ніж у Великій Британії (11,5), ФРН (12,0), Франції (11,4), США (9,5) та інших країнах Західної Європи та Північної Америки.[3]
З 1960-го року смертність в Україні, як і в цілому Радянському Союзі, почала зростати. За 1960—1985 роки смертність зросла майже вдвічі — з 6.9 до 12.1 на 1000 осіб. Антиалкогольна кампанія 1985 року призвела до незначного скорочення смертності у 1986 році до 11.0, але з 1987 року вона знову почала зростати до 11.6 у 1988 і 12.9 у 1991.
Початок 90-х років ознаменувався стрімким зростанням смертності. З 1991—1995 роки смертність зросла на 20% і досягла 15.4 на 1000. З 1995 року смертність почала повільно зменшуватись. Скорочення смертності тривало до 1998 року. За цей час смертність скоротилась до 14.4 на 1000.[4]
З 1999 року розпочався новий виток збільшення смертності, який продовжувався до середини 2000-х років. У 2005 році смертність досягла позначки у 16.6 смертей на 1000 осіб.[4]
З 2005 року смертність повільно скорочується. У 2009 році вона склала 15.3 на 1000 і в порівнянні з піковим 2005 роком скоротилася на 8%.[4]
1860 | 1878 | 1898 | 1911 | 1926 | 1940 | 1950 | 1955 | 1960 | 1965 | 1970 | 1975 | 1980 | 1985 | 1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014[7] |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
33,0 | 32,0 | 28,0 | 23,0 | 18,1 | 14,3 | 8,5 | 7,4 | 6,9 | 7,6 | 8,9 | 10,0 | 11,4 | 12,1 | 12,1 | 15,4 | 15,4 | 16,6 | 15,3 | 15,2 | 14,5 | 14,5 | 14,6 | 14,7 |
2015[7] | 2016[7] | 2017[7] | 2018[7] | 2019[7] |
---|---|---|---|---|
14,9 | 14,7 | 14,5 | 14,8 | 14,7 |
Remove ads
Поточна ситуація
Узагальнити
Перспектива
У 2014 році в Україні[7] померло 632,3 тис. осіб, що становить 14,7 випадків на 1000 осіб. У регіонах показник смертності коливався від 10,4 на 1000 у Києві до 19,2 у Чернігівській області. Найвищі показники смертності характерні для північно-східних районів Чернігівської та Сумської областей, де найбільш виражений процес старіння населення і де коефіцієнт смертності перевищує 25 осіб на 1000.[4]
Смертність сільського населення перевищує смертність міського населення. У 2012 р. середній коефіцієнт смертності у містах був на рівні 13,1 випадків на 1000 осіб (від 9,5 у Рівненській області до 15,8 у Донецькій), тоді як у селах коефіцієнт смертності дорівнював 17,7 осіб на 1000, від 12,1 у Закарпатській області до понад 27,2 у Чернігівській області[8]
Найнижча смертність (менш як 8 — 8 випадків на 1000 осіб) традиційно фіксується у містах Вараш, Теплодар, Нетішин, Южноукраїнськ, Енергодар, які характеризуються низькою питомою вагою населення старшого віку.
Алкогольне отруєння — одна з найпоширеніших причин передчасної смерті українців. Згідно з даними статистики, українці частіше вмирають від отруєння алкоголем і викликаних алкоголізмом хвороб, ніж гинуть в ДТП.
Ризик для чоловіка померти у віці до 60 років — 40 %. Розглянувши долю 100 000 новонароджених українців: За статистикою, 790 осіб помруть у віці до одного року. 10 000 українців не доживуть до 35 років, і 25 000 — до 60 років. З цих 100 000 вісьмох погубить туберкульоз, двоє помруть від наслідків ВІЛ, 184 — від онкологічних захворювань, 16 осіб погубить алкоголь, 12 розіб'ються в ДТП, п'ятеро людей потонуть. Крім того, 12 осіб покінчать життя самогубством. [9]
Практично кожен другий чоловік не має шансів дожити до 65 років, а у жінок ймовірність дожити до 65 років дорівнює 77,3 %.[10] Впродовж останніх років спостерігалося повільне зменшення для чоловічої статі ймовірності дожити до цього віку (2001 р. – 48,8 %, 2005 р.– 45,5 %).[10] У 2006 р. ймовірність для чоловіків померти до досягнення 65-річного віку практично дорівнювала 1/2.[10] Надсмертність чоловіків зростає з віком і в результаті цього у групі населення, які у 2006 році досягли межі 65 років, чоловіків стало менше на 1,3 млн, ніж жінок такого віку.[10] Саме за рахунок надсмертності чоловіків у молодому і середньому віці зросла частка одиноких жінок та вдів.
Більше 90% смертей в Україні спричинені неінфекційними захворюваннями.[11]
За звітом Міністерства юстиції про результати роботи органів державної реєстрації актів цивільного стану смертність в Україні у 2024 році перевищила народжуваність у 2,8 рази, лідером за новонародженими став Київ, найбільше смертей зареєстрували на Дніпропетровщині. Загалом минулого року народилося 176679 малюків, зареєстрована смерть 495090 людей. Показник народжуваності в Україні у 2024р. на 5,8% менше за показники 2023-го – тоді на світ з’явилося 187,3 тисячі дітей. Лідерами за кількістю новонароджених стали: Київ – 19,7 тисячі; Львівщина – 15,6 тисячі; Дніпропетровщина – 14 тисяч; Одещина – 12,5 тисячі; Київщина – 10,2 тисячі. Найбільше смертей зареєстровано у Дніпропетровській області (53268), далі ідуть Київ (35528), Харківська область (34883), Одеська (32147) та Київська області (29339)[12].
За даними ООН станом на травень 2025 року з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну загинуло щонайменше 13 279 цивільних осіб, включаючи 707 дітей. Підтверджена кількість поранених цивільних осіб становить 32 449 осіб, включаючи 2068 дітей. Смертність серед цивільного населення у першому кварталі 2025 року була на 59 відсотків вища, ніж за аналогічний період 2024 року[13].
Регіональні відмінності
Вікові коефіцієнти смертності
Обидві статі | чоловіки | жінки | |
0-4 | 209,6 | 232,5 | 185,3 |
5-9 | 24,1 | 26,4 | 21,6 |
10-14 | 25,1 | 29,7 | 20,3 |
15-19 | 56,8 | 78,4 | 34,2 |
20-24 | 109,5 | 164,3 | 51,9 |
25-29 | 167,3 | 249,1 | 82,5 |
30-34 | 284,8 | 428,8 | 139,5 |
35-39 | 387,5 | 582,3 | 199,2 |
40-44 | 500,4 | 748,3 | 268,1 |
45-49 | 678,0 | 1055,5 | 344,1 |
50-54 | 948,1 | 1492,0 | 493,9 |
55-59 | 1383,2 | 2192,6 | 761,4 |
60-64 | 2012,2 | 3188,2 | 1181,5 |
65-69 | 2821,1 | 4422,9 | 1846,5 |
70 i старше | 7745,2 | 9192,2 | 7078,7 |
Все населення | 1460,2 | 1552,6 | 1381,0 |
Причини смертності
Останніми роками зростає кількість померлих від хвороб систем кровообігу і новоутворень. Зменшується смертність від зовнішніх причин смерті, хвороб органів дихання та інфекційних і паразитарних хвороб.
Дитяча смертність
1898 | 1908 | 1925 | 1960 | 1965 | 1970 | 1975 | 1980 | 1985 | 1990 | 1995 | 2000 | 2005 | 2010 | 2013 | 2014 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
235 | 192 | 146 | 30 | 20 | 17 | 20 | 17 | 16 | 13 | 15 | 12 | 10 | 9,1 | 8,0 | 7,7 |
Висока смертність серед дітей була головною причиною надвисокої смертності серед населення в Російській імперії. У 1867—1881 році 58 % всіх смертей припадало на дітей у віці до 5 років, тоді як на осіб старше 55 років припадало лише 16 % смертей. Особливо високою була смертність серед дітей до 1 року. По 50 губерніях Європейської Росії у 1867—1910 вона становила приблизно 260 випадків на 1000 народжених живими.[1]
В українських губерніях ситуації з дитячою смертністю була дещо кращою. Так, у 1867—1881 найбільша смертність серед дітей серед українських губерній спостерігалась у Чернігівській (216 на 1000) і Харківській губерніях (205), а найнижча — у Катеринославській (152) та Таврійській (160). В середньому по губерніях Європейської Росії вона становила 271 на 1000 і збільшувалась з заходу на схід — від 150 у Прибалтійських губерніях до 350 у нечерноземних великороських губерніях.[1]
Дитяча смертність в європейській Росії в 1896—1897 рр. (на 1000 народжених живими)[1]
- Православні — 283
- Протестанти — 179
- Мусульмани — 166
- Католики — 149
- Юдеї — 130
Remove ads
Див. також
Примітки
Посилання
Джерела
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads