Смирнов Віктор Ксенофонтович

Смирнов Віктор Ксенофонтович (рос. Смирнов Виктор Ксенофонтович; *30 жовтня 1933 р., Москва — †8 серпня 2006 р., Санкт-Петербург) — доктор медичних наук, професор, психіатр, заслужений діяч науки Росії, полковник; дослідник галузі психогігієни та психіатричної профілактики; під його керівництвом досліджувалася психіатрія катастроф, екологічна психіатрія, психічні розлади при травмах головного мозку, військо-медична експертиза та психофармакологія; був головним психіатром Міністерства Оборони СРСР та Росії; автор понад 100 наукових праць; номінант Кембриджського біографічного довідника «Людина року» (1998 р.)^[1].

Смирнов Віктор Ксенофонтович
рос. Смирнов Виктор Ксенофонтович
Народився	30 жовтня 1933(1933-10-30) Москва
Помер	8 серпня 2006(2006-08-08) (72 роки) Санкт-Петербург ·загинув
Поховання	Смоленське кладовище
Громадянство	СРСР →  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	психіатр
Відомий завдяки	номінант Кембриджського біографічного довідника «Людина року»[1]
Alma mater	Військово-морська медична академія імені С. М. Кірова
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Знання мов	російська
Заклад	Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Титул	доктор медичних наук, професор
Посада	професор
Військове звання	полковник
Батько	Ксенофонт Смірнов
Нагороди	медалями

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Смирнов.

Життєпис

Народився в родині військовослужбовця.

У 1956 р. завершив навчання у Військово-морській медичній академії імені Кірова^[1]. Служив начальником авіаційної медицини підрозділу Північного флоту СРСР. У Ленінграді працював у 2-й міській психіатричній лікарні.

Від 1959 р. — працював на кафедрі психіатрії 1-го Ленінградського медичного інституту імені академіка І. П. Павлова. У 1961 р. закінчив ординатуру за темою «Про патологію свідомості при шизофренії». У 1964 р. завершив вишкіл аспірантури. В тому ж році захистив дисертацію кандидата наук.

У 1974 р. захистив дисертацію доктора медичних наук.

У 1974-1977 рр. працював у м. Волгограді, вперше в СРСР створив лабораторію «НДІ гігієни, токсикології та профілактики МОЗ РРФСР».

У 1977-1985 рр. очолював катедру психіатрії Горьковського медичного інституту, де створив лабораторію «сну та неспання» й керував нею, і був головним психіатром Горьковської області Росії.

У 1985-1993 рр. керував катедрою психіатрії Військово-медичної академії імені С. М. Кірова, і став у той час головним психіатром Міністерства Оборони СРСР та Міністерства Оборони Росії. Брав участь у організації медичної допомоги постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС та землетрусі у Вірменії.

У 1993-1994 рр. очолював Василеострівський психоневрологічний диспансер м. Санкт-Петербургу.

Після 1994 р. — науковий методист Санкт-петербурзької міської психіатричної лікарні № 1 імені П. П. Кащенко.

У 1998 р. був номінантом Кембриджського біографічного довідника «Людина року».