Смолигів

Смоли́гів — село в Україні, у Торчинській селищній громаді Луцького району Волинської області. Населення становить 496 осіб.

село Смолигів
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Тер. громада	Торчинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA07080270190069652
Основні дані
Засноване	1570
Населення	496
Площа	1,418 км²
Густота населення	349,79 осіб/км²
Поштовий індекс	45614
Телефонний код	+380 332
Географічні дані
Географічні координати	50°46′14″ пн. ш. 24°57′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	223 м[1]
Водойми	Серна
Місцева влада
Адреса ради	45612, Волинська обл., Луцький р-н, с-ще Торчин, вул. Незалежності, 92
Карта
Смолигів
Смолигів
Мапа
Смолигів у Вікісховищі

Історія

Село входило до Володимирського повіту Волинського воєводства, Володимир-Волинського повіту Волинської губернії, Горохівського повіту Волинського воєводства.

З 15 грудня 1926 року село Смолигів вилучене з гміни Киселин Горохівського повіту і включене до гміни Торчин Луцького повіту^[2].

2015-2020 р. було центром Смолигівської сільської територіальної громади.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 509 осіб, з яких 224 чоловіки та 285 жінок^[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 495 осіб^[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[5]

Мова	Відсоток
українська	99,60 %
російська	0,40 %

Пам'ятки археології

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

• На східній околиці села, на правому березі Серни — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і лежницької групи ранньозалізного часу. Знайдено бронзову сокиру та тягарці для ткацького верстату. Відкрите розвідкою М. М. Кучинка, Д. Н. Козака і М. Матіюка у 1975 році.
• За 1 км на північний схід від села, на схід від колишнього хутора Прогонів — поселення празько-корчацької культури VI—VII ст. слов'янського часу. Воно знаходиться на острівку овальної форми розміром 80×100 м серед заплави правого берега безіменного струмка (лівосторонній доплив Серни) висотою до 3 м над рівнем заплави. Пам'ятку зафіксовано за 150 м на північ від шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир-Волинський.
• За 0,5 км на схід від села та за 0,3 км на південний захід від шосейного мосту — поселення культури лінійно-стрічкової кераміки. Воно розміщене на схилі першої надзаплавної тераси правого берега безіменного струмка висотою 2-3 м над рівнем заплави на відстані 0,3 км на північ від соснового лісу.
• На північній околиці, поруч із заводом «Нестле» та частково на його території — багатошарове поселення фракійського гальштату, давньоруського періоду та пізнього середньовіччя. Під час обстеження Волинської ОАСУ 2007 року виявлено фрагменти посуду епохи раннього заліза. Поселення частково знищене під час будівництва заводу у 2008—2009 роках.

Пам'ятки архітектури

Свято-Миколаївська церква, 1743

• Свято-Миколаївська церква, побудована у 1743 році як греко-католицький храм. Дата вирізана над входом. Пам'ятка належить до архаїчного типу дерев'яних волинських церков. Характерний тризрубний план церкви відрізняється несиметричністю — апсида значно довша від бабинця (однакові за висотою). Останній не має вікон — древня особливість дерев'яної церкви, що рідко зустрічається у теперішній час. Високий центральний зруб перекритий стелею, увінчаний псевдо восьмигранником з низьким шатровим дахом (XIX—XX ст.). Зруби складені з брусів, поставлені на кам'яний фундамент.

Не зважаючи на те, що церква є пам'ятником архітектури національного значення, тут були проведені самовільні ремонтні роботи та добудована на даху баня у нехарактерних для храму стилі, формі та колористиці.

Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви, XVIII ст.

• Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (XVIII ст.) квадратна у плані, двоярусна (четверик на четверику). Нижній ярус — рублений (XVIII ст.), верхній — каркасної конструкції (XX ст.).

Новітня історія

3 серпня 2015 року в Смолигові відбулося урочисте відкриття дошкільного навчального закладу «Казка».