Снятинський повіт (ЗУНР)

Снятинський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі ЗУНР, пізніше — у складі Польщі та СРСР. Включена до Станиславівського воєводства Польської Республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. Адміністративним центром повіту був Снятин. До складу повіту входило 70 поселень (з них 2 міста, 39 сільських гмін і 28 фільварків) з 18 296 житловими будинками. Площа повіту — 604 км².

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Снятинський повіт (значення).

Снятинський повіт
пол. Powiat śniatyński
Адм. центр	Снятин
Найбільше місто	Снятин
Країна	Польська Республіка
Регіон	Станиславівське воєводство
Гміни	9
Населення
- повне	78 000 (1931)
- густота	138
Площа
- повна	567 км²
Дата заснування	1921
Дата ліквідації	1940

Адміністративна реформа

Снятинський повіт

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ^[1] на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)

1. м. Снятин
2. містечко Заболотів — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1934 рр. — 37

1934—1939 рр. — 7

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Волчковце	Волчковце (Вовчківці), Кєліхув (Келихів), Любковце (Любківці), Олєшкув (Олешків), Орелєц (Орелець), Тулава (Тулова), Тулукув (Тулуків)	7
2	Ґміна Джурув	Джурув (Джурів), Новосєліца (Новоселиця), Попєльнікі (Попельники), Руднікі (Рудники), Тучапи	5
3	Ґміна Заблотув	Борщув (Борщів), Ілліньце (Іллінці), Тросцянєц (Тростянець), Труйца (Тройця), Хлєбичин Польни (Хлібичин)	5
4	Ґміна Задубровце	Альбінувка (Альбінівка), Белелуя, Ганьковце (Ганьківці), Задубровце (Задубрівці), Зебранувка (Зібранівка), Красноставце (Красноставці)	6
5	Ґміна Залуче	Драгасимув (Драгасимів), Залуче (Залуччя), Завалє (Завалля), Княже	4
6	Ґміна Мікуліньце	Будилув (Будилів), Відинув (Видинів), Карлув (Карлів), Кулачин, Мікуліньце (Микулинці), Усцє (Устя)	6
7	Ґміна Стецова	Подвисоке (Підвисоке), Поточек (Потічок), Русув (Русів), Стецова (Стецева)	4

Населення

Українці-грекокатолики становили 80 % населення повіту (1907)^[2].

Загальна чисельність населення повіту складала 79 224 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 65 082 — греко-католики, 6 346 — римо-католики, 7 369 — юдеї, 427 — інших визнань.

У 1939 році в повіті проживало 80 250 мешканців (65 575 українців-грекокатоликів — 81,71 %, 1 965 українців-римокатоликів — 2,45 %, 4 955 поляків — 6,17 %, 100 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,12 %, 7 195 євреїв — 8,97 % і 460 німців та інших національностей — 0,57 %)^[3].

Джерела

• Adam J. Mielcarek, Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej, Warszawa 2008. (пол.)
• Бажанський М. Краса Снятинщини: Ріки, потоки, ліси, луги, сади, міста і села та висока матеріальна і духова культура їхніх жителів: Гаслова енциклопедія. Детройт, 1982. 272 с.

Посилання

• Rys historyczny administracji państwowej w Stanisławowie [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)