Соборне уложення 1649 року

Соборне уложення, Соборне укладення, Соборне уложення царя Олексія Михайловича (рос. Собо́рное уложе́ние) — універсальний кодекс кримінального та цивільного права Московського царства, що регулював соціально-правові відносини у всіх сферах суспільного життя та визначав міру покарання за порушення цих норм^[1]. Прийняте в 1649 р. в часи правління царя Олексія Михайловича. Пам'ятка російського права XVII ст.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соборне уложення.

Соборне уложення 1649 року
Країна	Московське царство
Юрисдикція	Московське царство
Час/дата початку	29 січня (8 лютого) 1649
Прийнятий законодавцем	Земський собор
Сторона, яка підписала	Йосип (патріарх Московський)
Дата промульгації	29 січня (8 лютого) 1649
Скоректовано	Q45032528?
Опубліковано в	Q44205767?
Соборне уложення 1649 року у Вікісховищі

Безпосереднім поштовхом до його розробки став так званий Соляний бунт 1648 року у Москві, підтриманий виступами і в інших містах (Томську, Солі Вичегодській, Великому Устюзі). Серед вимог повсталих було і скликання Земського Собору для прийняття нових законів^[2].

Фізично біловик оригіналу Уложення являє собою сувій (згорток) складений з паперових листів (960 листів), що склеєні в довжину у вигляді стовпця довжиною 144 сажені і 1 аршин (317 метрів, хоч раніше вважалося що його довжина 309 метрів). На звороті згортку Уложення — підписи членів Земского Собору 1649 року, який прийняв його, всього 315 підписів. Оригінальний примірник Уложення зберігається у Російському державному архіві древніх актів^[3]

Сторінка Соборного уложення

Уложення було комплексним нормативно-правовим актом і містило норми як публічного, так і приватного права, а також норми як матеріального, так і процесуального права. Уложення заключало в собі постанови з усіх галузей права: в ньому перемішані статті, що мають стосунок до законів державних, фінансових, поліцейських (адміністративних), цивільних, судочинних (процесуальних); закони кримінальні зосереджені головним чином в главах I, II, X, XXI та XXII, але вони зустрічаються в окремішності і в інших главах (М. С. Таганцев^[4]). Сучасні дослідники більш точно констатують стосовно кримінально-правових норм Уложення, що ці норми містяться в главах І — V, Х, XXI, XXII^[5]. Соборне уложення складалося з 25 глав, які містили 967 статей, переважна більшість яких була присвячена визначенню злочинів і покарань^[6].

Джерела Соборного уложення вказані в передмові (преамбулі) до нього, ними були: Правила Святих Апостолів, градські закони грецьких царів (візантійське право^[7]), старі судебники попередніх царів (1497 та 1550 рр.) та Стоглав, царські укази і боярські вироки, записні книги Помісного, Земського, Розбійного та інших приказів^[1], чолобитні від дворян і посадських людей; крім того запозичувалися багато норм Литовських статутів^[8]. Згодом уложення 1649 р. було доповнено значною кількістю юридичних актів, названих новоуказними статтями^[9].

Дія Соборного уложення з другої половини XVII ст. до 1780-х років поширювалася, як вважають окремі дослідники, і на Слобідську Україну, яка вважалася частиною російських територій^[10].

Соборне уложення застосовувалося в Росії вельми тривалий час — аж до появи Зводу законів Російської імперії 1832 р., а його кримінально-правові норми були використані під час розробки тому XV-го Зводу та Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 року^[11].

Структура Соборного уложення

• Глава I. Про богохульників і церковних бунтарів.
• Глава II. Про государську честь, і як його государське здоров'я оберігати.
• Глава III. Про государів двір, щоб на государевім дворі ні від кого ніякого безчинства і лайки не було.
• Глава IV. Про грошових майстрів, які почнуть робити злодійські гроші.
• Глава V. Про підпищиків, які печатки підробляють.
• Глава VI. Про проїжджі грамоти в інші держави.
• Глава VII. Про службу всяких ратних людей Московської держави.
• Глава VIII. Про викупляння полонених.
• Глава IX. Про мита і про перевезення, і про мости.
• Глава X. Про суд.
• Глава XI. Суд над селянами.
• Глава XII. Про суд патріарших приказних, і дворових всяких людей, і селян.
• Глава XIII. Про монастирський приказ.
• Глава XIV. Про хресне цілування.
• Глава XV. Про справи, які розглядаються.
• Глава XVI. Про помісні землі.
• Глава XVII. Про вотчини.
• Глава XVIII. Про печатні мита.
• Глава XIX. Про посадських людей.
• Глава XX. Суд над холопами.
• Глава XXI. Про розбійні і татійні справи.
• Глава XXII. Указ за які вини кому чинити смертну кару, і за які вини смертю не карати, а чинити покарання.
• Глава XXIII. Про стрільців.
• Глава XXIV. Указ про отаманів і про козаків.
• Глава XXV. Указ про корчми.

Загальна характеристика основних галузей права за Соборним уложенням

Цивільне право

Сімейне право

Кримінальне право

Судове (процесуальне) право