Собчак Анатолій Олександрович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Собчак.

Анато́лій Олександрович Собча́к (рос. Анатолий Александрович Собчак; нар. 10 серпня 1937, Чита, Східно-Сибірська область, РРФСР, СРСР — пом. 20 лютого 2000, Свєтлогорськ, Калінінградська область, Росія) — доктор юридичних наук, професор, російський політичний діяч часів перебудови та 1990-х, перший демократично обраний мер Санкт-Петербурга (1991–1996), один зі співавторів Конституції Російської Федерації, вважається політичним наставником президента РФ Володимира Путіна. Батько Ксенії Собчак.

Собчак Анатолій Олександрович
рос.Анатолий Александрович Собчак
Народився	10 серпня 1937(1937-08-10)[1][2][…]  Чита, Східно-Сибірська область, РРФСР, СРСР
Помер	19 лютого 2000(2000-02-19)[3] (62 роки)  Свєтлогорськ, Калінінградська область, Росія  ·інфаркт міокарда[4]
Поховання	Нікольський цвинтар Олександро-Невської лавриd
Країна	СРСР  Росія
Місце проживання	Париж Санкт-Петербург Санкт-Петербург
Діяльність	правник, політик, державний діяч
Галузь	юриспруденція і політика
Alma mater	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзький державний університет
Науковий ступінь	доктор юридичних наук[d]
Знання мов	російська
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Членство	Рада Федерації
Magnum opus	Конституція Російської Федерації
Посада	член Ради Федерації[d] і Governor of Saint Petersburgd
Партія	КПРС (1990), Російський рух демократичних реформd і Наш дім — Росія[d]
Конфесія	православ'я
Батько	Aleksandr Sobchakd
Мати	Nadezhda Litvinovad
У шлюбі з	Нарусова Людмила Борисівна
Діти (2 )	Maria Sobchakd і Собчак Ксенія Анатоліївна
Нагороди	премія Галини Старовойтовоїd Почесний громадянин Санкт-Петербурга (2010) почесний громадянин Тбілісі[d]
Сайт	sobchak.org
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 10 серпня 1937 року в сибірському місті Чита^[5], дитинство провів в Узбекистані, у родині Олександра Антоновича Собчака та Надії Андріївни Литвинової.

У 1959 закінчив Ленінградський державний університет, після випуску працював адвокатом у Ставропільській колегії адвокатів.

У 1962 повернувся до Ленінграда, де вчився в аспірантурі ЛДУ, після закінчення якої викладав у Ленінградській спеціальній школі міліції МВС СРСР і в Ленінградському технологічному інституті целюлозно-паперової промисловості.

З 1973 — доцент юридичного факультету Ленінградського державного університету, а в 1982 отримав ступінь доктора наук і посаду професора; у 1985 став завідувачем кафедри господарського права, якою завідував до вересня 1991. Опублікував понад 100 наукових праць із громадянського і комерційного права^[6]. На юридичному факультеті, де викладав Анатолій Собчак, навчався Володимир Путін; там вони вперше зустрілися.

Собчак вступив у КПРС в 1988; за словами його вдови Людмили Нарусової — тому, що повірив у Горбачова та його ідеї перебудови^[7], але в 1990 вийшов з партії.

У 1989 обраний народним депутатом СРСР; на першому з'їзді увійшов до складу Верховної ради СРСР, був головою підкомітету господарського права Комітету із законодавства, законності і правопорядку ВР СРСР.

У квітні 1990 обраний в Ленінградську міську раду народних депутатів (рос. Ленинградский городской Совет народных депутатов; Ленсовет), а 23 травня вибраний її головою. У команді Анатолія Собчака працювали Володимир Путін і Дмитро Медведєв.

12 червня 1991 вибраний мером Ленінграда; був різким противником Серпневого путчу. Собчак брав участь у написанні Конституції Росії, деякими політиками називається одним з основних авторів чинного варіанту Конституції^[8].

У 1993 очолив виборчий блок «Російський рух демократичних реформ» на виборах в Державну думу, однак не набрав необхідної кількості голосів.

Як мер міста Анатолій Собчак виступав за перейменування Ленінграда в Санкт-Петербург, неодноразово заявляв, що Петербург повинен бути культурною столицею Росії, а не промисловим центром.

Відмовився балотуватися на виборах Президента у 1996. Того ж року програв вибори губернатора Санкт-Петербурга своєму заступнику Володимиру Яковлєву. Главою виборчого штабу Собчака був Володимир Путін^[9].

У 1999 зазнав невдачі на виборах в Держдуму та оголосив, що має намір брати участь у виборах губернатора Санкт-Петербурга. Наступного року був призначений довіреною особою кандидата в Президенти Росії Володимира Путіна.

Смерть

Помер у ніч з 19 на 20 лютого 2000 у Свєтлогорську під час поїздки в Калінінградську область. За офіційними повідомленнями, смерть настала внаслідок гострої серцевої недостатності. Висувалися версії про убивство (зокрема, отруєння) Анатолія Собчака; 6 травня прокуратура Калінінградської області порушила кримінальну справу за фактом убивства, однак розтин не показав наявності алкоголю у крові покійного, тому справа була закрита 4 серпня^[10].

Особисте життя

Мав двох дітей: Марію Собчак від першої дружини Нонни Гандзюк (внук — Гліб Собчак, син Марії Собчак) і Ксенію Собчак від другої дружини Людмили Нарусової.

Звання та нагороди

Нагороджений рядом нагород (Ювілейна медаль «300 років Російському флоту», срібний Олімпійський орден Міжнародного олімпійського комітету) і звань, зокрема є почесним громадянином Санкт-Петербурга^[11], Грузії, міста Тбілісі та кількох штатів США.