Соколове (Чугуївський район)

Соколо́ве (до 23 серпня 1971 — Соколів) — село в Україні, у Зміївській міській громаді Чугуївського району Харківської області. Населення становить 1464 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Соколівська сільська рада. До Соколівської сільської ради входили також такі селища як Бірочок, Вилівка, Глибока Долина та Гришківка

Коротка інформація село Соколове, Основні дані ...

Remove ads

Географія

Село Соколове лежить на правому березі річки Мжа, вище місця впадання в неї річки Велика Вилівка. Русло річки звивисте, утворює багато лиманів і заболочених озер, зокрема озера Колода, Хворостанне, Комарова Яма. Вище за течією на відстані 5 км лежить село Колісники, нижче за течією на відстані 5 км — село Водяхівка, на протилежному березі — село Миргороди. За 6 км розташовані залізничні станції Платформа 16 км і Спасів Скит. Через село проходить автомобільна дорога Т 2112.

Remove ads

Герб

Герб являє собою геральдичний французький щит, горизонтально поділений навпіл. Кольори цих частин збігаються з кольорами прапора України. У верхній частині зображено сокола як символ села. У нижній частині зображені схрещені козацькі шаблі як символ козацького минулого села, яке було сотенним містечком Соколівської сотні Харківського слобідського козацького полку.

Історія

Село засноване в 1660 році^[2];
Не пізніше 1660 — у Соколові побудована перша церква^[3];
З другої половини XVII століття до 1765 року Соколове — сотенний центр Харківського козацького слобідського полку. Містечко мало власну ратушу і власну символіку (печатку з зображенням хреста);
1682 — Соколівським сотником був Іван Петровський;
В 1714, 1718, 1719 роках Соколове потерпало від нападів ватаг запорожців;
1717 — Соколове, та його мешканці, зазнали шкоди від харцизів;
1732 — Соколівським сотником був Іван Миколайович Жуков. Його ж брат Григорій Миколайович був священником в Успенській церкві;
З 1765 року Соколове увійшов до складу Мереф'янського комісарства;
За даними на 1779 рік Соколове — військова слобода Харківського повіту Харківського намісництва, що мала 1118 осіб населення (1017 «військових обивателів» і 101 «власницького підданого»);
1825 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Архангело-Михайлівська (Архангельська) церква^[3];
1831 — за кошт парафіян, побудована нова кам'яна Успенська церква^[3];
За даними на 1864 рік у казенному селі Зміївської волості Зміївського повіту мешкало 2965 осіб (1479 чоловічої статі та 1486 — жіночої), налічувалось 369 дворових господарств, існували 2 православні церкви, відбувалось 3 ярмарки на рік^[4];
Станом на 1914 рік село було центром окремої Соколівської волості, кількість мешканців села зросла до 4900 осіб^[5];
Парафіян у Лимані було:
- 1730 рік — 780 чоловік., 712 жінок;
- 1750 рік — 862 чоловік., 795 жінок;
- 1770 рік — 1093 чоловік., 1077 жінок;
- 1790 рік — 1399 чоловік., 1331 жінок;
- 1810 рік — 1647 чоловік., 1582 жінок;
- 1830 рік — 1592 чоловік., 1656 жінок;
- 1850 рік — 1459 чоловік., 1558 жінок;
В 1917 році в Соколове виникла місцева організація РСДРП, головою якої був обраний Іван Грінчин^[6].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Соколовому та Вилівці — 228 людей^[7].
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Зміївської міської громади.^[8]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зміївського району, село увійшло до складу Чугуївського району Харківської області^[9].

Битва біля села Соколове

У боях за оборону села проти німецько-нацистських військ прийняв бойове хрещення 1-й батальйон чехословацької армії. 8 березня — 9 березня 1943 року батальйон спільно з радянськими військами відбивав численні атаки танків і піхоти ворога. В ході бою було знищено близько 300 солдатів і офіцерів противника, 19 танків і 6 бронетранспортерів. Втрати батальйону склали 112 бійців і командирів загиблими, 106 — пораненими, зазнали втрат також радянські частини, що билися разом з чехословаками.
За мужність і героїзм 84 бійця батальйону були нагороджені радянськими орденами і медалями. Поручнику Отакару Ярошу першому із іноземних громадян було присвоєно звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Ще 87 бійців отримали чехословацькі ордени і медалі^[10].

Remove ads

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

Більше інформації Мова, Кількість ...

Мова	Кількість	Відсоток
українська	1328	90.71%
російська	129	8.81%
білоруська	5	0.34%
польська	1	0.07%
інші/не вказали	1	0.07%
Усього	1464	100%

Економіка

Молочнотоварна ферма.
Мисливське господарство.
Теплиці.
Виробництво будівельних матеріалів.
Виробництво деревної гранули.

Об'єкти соціальної сфери

Школа.
Будинок культури.
Музей бойового братерства.
Храм Успіння Пресвятої Богородиці. Настоятель - протоієрей Михайло Шульга^[12]

Відомі люди

Уродженцями села є:

Воронько Олександр Григорович (1917—1997) — льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
Геращенко Володимир Федорович (1924—2002) — український художник театру.
Голубєва Зінаїда Сергіївна (1924—2011) — український літературознавець та критик, доктор філологічних наук, заслужений професор Харківського університету.
Міщенко Іван Васильович (1922—1987) — командир взводу, Герой Радянського Союзу.

Remove ads

Галерея

Братська могила радянських і чехословацьких воїнів
Пам'ятний знак, біля музею
Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Ліворуч від стіни розміщуються погруддя (на світлині погруддя Міщенка І. В.
Пам'ятний знак, присвячений загиблим односельцям. Оборотна сторона, з натуралістичною мапою Битви біля села Соколове (березень 1943)
Дорожний вказівник, на автошляху з боку Водяхівки