Соколов Віктор Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Соколов.

Віктор Іванович Соколов (рос. Виктор Иванович Соколов; нар. 27 березня 1911, Москва, Російська імперія — пом. 1 січня 1999, Москва, Росія) — радянський футболіст та тренер, захисник. Заслужений майстер спорту СРСР. Чемпіон III Літньої Робочої Олімпіади в Антверпені (1937, Бельгія).

Віктор Соколов
Особисті дані
Повне ім'я	Віктор Іванович Соколов
Народження	27 березня 1911(1911-03-27)
	Москва, Російська імперія
Смерть	1 січня 1999(1999-01-01) (87 років)
	Москва, Росія
Поховання	Востряковський цвинтар
Зріст	177 см
Вага	76 кг
Громадянство	СРСР
Позиція	захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1925—1927 «Геофізика» (М) ? (?) 1928—1930 «Каучук» (М) ? (?) 1931—1932 «Червона Роза» ? (?) 1933—1935 «Динамо» (М) ? (?) 1936—1946 «Спартак» (М) 117 (0) 1947—1948 «Дзержинець» (Ч) ? (?)
Тренерська діяльність**
Сезони	Команда	Місце
1949—1950 1951—1952 1952—1953 1953—1954 1959—1960 1961 1961—1964 1964—1965 1966 1967 1968—1969 1969—1970 1972	«Спартак» (Л) «Спартак» (Км) «ВМС» (Лн) «Хімік» (М) «Труд» (Т) «Труд» (МО) «Спартак» (Р) «Металург» (З) «Шахтар» (Кд) «Політвідділ» «Кривбас» «Промінь» (Вл) «Спартак» (Кс)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Алея Слави

Клубна кар'єра

Футбольну кар'єру розпочав 1925 року в юнацькій команді «Геофізика» (Москва). Потім грав за московські клуби «Каучук» (працював резинщиком) та «Червона Роза». У 1933 році прийняв запрошення московського «Динамо», тому в 1936 році перейшов до московського «Спартака». У 1937 році в складі «Спартака», став переможцем III Всесвітньої робітничої Олімпіади в Антверпені, переможцем робочого Кубка Світу в Парижі, взяв участь в легендарних матчах зі збірною Басконії та матчах з професіональними клубами з Болгарії. 2 травня 1943 року, будучи капітаном команди, вивів московських спартаківців на поле в знаменитому матчі «На руїнах Сталінграда». У 1947 році перейшов до челябінського «Дзержинця», у футболці якого 1948 року завершив кар'єру футболіста^[1].

Паралельно грав у хокей. Закінчив кар'єру гравця в 1952 році після розформування команди.

Кар'єра в збірній

По завершенні кар'єри гравця розпочав тренерську діяльність. З 1940 по 1950 рік очолював львівський «Спартак». Потім тренував аматорські колективи «Спартак» (Кімри) та «Хімік» (Москва), а також тренував друголіговий «ВМС» (Москва). У 1955—1959 роках тренував рідний московський «Спартак». Потім очолював «Труд» (Тула), «Труд» (Калінінград) та «Спартак» (Рязань). У вересні 1964 року очолив запорізький «Металург», яким керував до червня 1965 року. Потім допомагав тренувати аматорський клуб «Червоний Жовтень» (Москва), а також узбецький «Політвідділ» (Янгібозор). У вересні 1968 року призначений старшим тренером «Кривбас» (Кривий Ріг), який очолював до червня 1969 року. Наступними клубами в його кар'єрі були «Промінь» (Владивосток) та «Спартак» (Кострома)^[2].

1 січня 1999 року помер у Москві у віці 88 років.

Пам'ять

• Його ім'я увіковічнене на Алеї слави стадіону «РЖД Арена».

Досягнення

Як гравця

«Спартак» (Москва)

• Чемпіонат СРСР
  • Чемпіон (2): 1938, 1939
  • Срібний призер (1): 1937
  • Бронзовий призер (2): 1936 (в), 1940

• Кубок СРСР
  • Володар (3): 1938, 1939, 1946

Як тренера

• Чемпіонат СРСР
  • Бронзовий призер (2): 1950, 1951

• У списку 22-х найкращих футболістів (3): 1950, 1951, 1952

Відзнаки

• Заслужений майстер спорту СРСР