Соль-Ілецьк

Соль-Іле́цьк (рос. Соль-Илецк; тат. Тоз-Түбә, Toz Tübä; каз. Тоз-Иләк, Toz Iläk) — місто, центр Соль-Ілецького міського округу Оренбурзької області, Росія.

місто Соль-Ілецьк
рос. Соль-Илецк
Герб Прапор Соль-Ілецька
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Оренбурзька область
Міський округ	Соль-Ілецький
Код ЗКАТУ:	53425000000
Код ЗКТМО:	53725000001
Основні дані
Час заснування	1754
Статус міста	1865/1945
Населення	28377 осіб (2010[1])
Площа	185 км²
Поштовий індекс	461501–461505
Телефонний код	+7 35336
Географічні координати:	51°10′00″ пн. ш. 54°59′00″ сх. д.
Вебсторінка	soliletsk.ru
Мапа
Соль-Ілецьк Соль-Ілецьк
Соль-Ілецьк у Вікісховищі

Географія

Місто розташоване поблизу річки Ілек (притока Уралу), за 70 км від Оренбургу, недалеко від кордону з Казахстаном. Через місто проходить федеральна автодорога Р-239 Казань — Оренбург — Акбулак — кордон з Республікою Казахстан. У місті є солоні і грязьові озера. Клімат посушливий, різко-континентальний.

Історія

З 1744 року в районі міста почалася промислова розробка соляних копалень і було засноване селище солярів. У 1754 році для захисту селища від кочівників була побудована фортеця Ілецький Захист. 18 лютого 1774 року фортецю було взято штурмом Хлопушею, соратником Омеляна Пугачова. У фортеці повсталі поповнили свій загін солдатами і козаками гарнізону, а також каторжанами з соляних промислів.

У 1865 році поселенню було присвоєно статус міста і назву Ілецьк, в 1926 році місто стало селищем міського типу Ілецьк, а в 1935 стало знову називатися Ілецький Захист. У 1945 році селище було знову перетворене в місто, і отримало сучасну назву.

Населення

Населення — 28377 осіб (2010; 26883 у 2002^[2]).

Цікаві дані

• Солоне озеро Розвал — популярне місце лікування і самолікування.

Уродженці

• Семченко Галина Дмитрівна (1942—2016) — українська вчена у царині важкоплавких неметалічних та силікатних матеріалів, доктор технічних наук, професор.

Джерела

• Аркуш карти M-40-26 Соль-Илецк. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1989 р. Видання 1991 р. (рос.)