Мирослав Сополига

Миросла́в Сополи́га (Сополига Мирослав Дмитрович; словацьк. Miroslav Sopoliga; 26 березня 1946, м. Свидник, Словаччина) — словацький етнолог українського походження, музеолог, громадський і культурний діяч, видавець, доктор філософських та історичних наук, директор Свидницького музею української культури (1986—2016). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, віце-президент Міжнародної асоціації україністів, дійсний член Асоціації європейських музеїв під відкритим небом, член Спеціалізованої вченої ради Національної академії наук України, член Ради Уряду Словацької республіки у справах національних меншин (1991—1998), член Президії Союзу музеїв Словаччини, член Президії Світової федерації українських лемківських об'єднань, багаторічний член Президії Центральної ради Союзу русинів-українців Словацької республіки.

Мирослав Сополига
Народився	26 березня 1946(1946-03-26)[1] (79 років)  Свидник, Пряшівський край, Словаччина[1]
Країна	Чехословаччина[1]
Діяльність	етнограф, музеєзнавець
Галузь	етнографія[2] і музеєзнавство[2]
Знання мов	українська[2] і словацька[2]

Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня^[3] (2008), найвищою відзнакою в області музеології Словаччини — премією Андрея Кметя за видатні заслуги в області дослідження, документації і презентації історії та культури українців Словаччини (2011).

Заслужений працівник культури України (2011)^[4].

Життєпис

Народився 26 березня 1946 року в м. Свидник на Пряшівщині.

Дитинство пройшло на Рівненщині, куди в повоєнний період у рамках міграційних процесів на 14 років переселилися його батьки.

Здобув освіту за спеціальністю українська мова і література на філософському факультеті Університет Павла Йозефа Шафарика в Кошицях

У 1967 році розпочав багаторічну працю в Свидницькому музеї української культури, де з 1972 року очолив відділ етнографічної роботи, а з 1976 р. обіймав посаду заступника директора. Тридцять років (1986—2016) був директором Музею^[5].

У 1960—1970-х роках здійснив численні мандрівки покраю, провів народознавчі експедиції в усі русинсько-українські села Східної Словаччини, де зібрав унікальний польовий і документальний матеріал. Його власні збірки пам′яток, світлини та записи від інформаторів стали цінним надбанням фондів Музею української культури у Свиднику.

На початку 1970-х років розробив концепцію побудови етнографічної експозиції просто неба — скансену як однієї з експозицій Музею. Скансену став одним з кращих подібного спрямування у Словаччині та найбільшим з українських поза межами України^[6]. Від 1975 року в ареалі скансену під керівництвом М. Сополиги було переміщено понад 50 зразків пам′яток народного будівництва українців Східної Словаччини: житлові будівлі під солом'яними та гонтовими стріхами, господарські, технічно-промислові, культові та інші споруди. В окремих об'єктах — пам'ятках народного будівництва експонуються типові народні меблі та інші предмети хатнього устаткування, традиційне робоче знаряддя тощо. Експозиція знаходиться на площі 11 га в сусідстві з амфітеатром, де щорічно відбувається традиційне Свято культури русинів-українців Словаччини^[7].

Науковий доробок

Провідна тема наукових досліджень Мирослава Сополиги — народна архітектура та побут (одяг, народне харчування, традиційні господарські заняття) українців-русинів Пряшівщини.

1979 року успішно захистив кандидатську дисертацію «Народне житло українців східної Словаччини» на філософському факультеті Університету імені Я. Коменського та Словацької академії наук в Братиславі, а 1993 року в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України — докторську дисертацію «Народне житло українців Пряшівщини» і здобув ступень доктора історичних наук^[6].

Автор понад 20 монографій та 500 статей, присвячених етнографії українців Словаччини.

Учений брав участь у реалізації низки наукових проєктів Народознавчого інституту Словацької академії наук: створенні «Етнографічного атласу Словаччини», «Енциклопедії народної культури Словаччини»; розробці фундаментальних тем: «Етнокультурна спільність в карпато-балканській області», «Етнічні процеси в Середній та Східній Європі» тощо.

Мирослав Сополига — організатор, співорганізатор та учасник багатьох міжнародних конференцій, симпозіумів та семінарів у Словаччині, Україні, Польщі, Чехії, Бельгії та інших країнах.

2003 року був одним із співорганізаторів чехо-словацько-польсько-української наукової експедиції з дослідження народної архітектури Українських Карпат на теренах Закарпатської, Чернівецької та Івано-Франківської областей.

Дослідник підтримує тісні наукові зв′язки з Україною. Співпрацює з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського, автор і член редколегії часопису «Народна творчість та етнологія», співавтор та рецензент праць з етнічної та етнокультурної історії України, експерт і опонент під час захисту дисертаційних досліджень.

Мирослав Сополига почесний доктор Ужгородського національного університету^[8]. 2021 року обраний іноземним членом НАН України за спеціальністю «етнологія»^[9].

Вибрані праці

• Народна архітектура українців Східної Словаччини (1976)
• Народне житло українців Східної Словаччини (1983)
• 35 років Музею української культури в Свиднику (1990)
• Перлини народної архітектури (1996)
• Українці Словаччини: матеріальні вияви народної культури та мистецтва (2011)^[10]
• Народна архітектура українців Словаччини (2016)^[11].

Див. також

• Свидницький музей української культури
• Українська мова на Пряшівщині
• Українці в Словаччині
• Русини у Словаччині