Сотник (поема)

«Сотник» — поема Тараса Шевченка, написана 1849 року в Раїмі.

Сотник
Жанр	поема
Автор	Тарас Шевченко
Написано	1849
Опубліковано	1867

Написання

Зберігся чорновий автограф фрагментів поеми (рядки 32 — 51, 225—229, 228—230) в альбомі Шевченка 1846—1850 років^[1], та її чистовий автограф у «Малій книжці»^[2]. Автографи не датовано^[3].

Поема датується за місцем автографа в «Малій книжці» серед творів 1849 року та часом перебування Шевченка (під час зимівлі Аральської описової експедиції в 1848—1849 роках на Косаралі) в Раїмі з січня по квітень 1849-го, орієнтовно: січень — квітень 1849 року, місце написання — Раїм^[3].

Найраніший відомий текст — чорнові фрагменти (рядки 32 — 51, 225—229, 228—230) в альбомі Шевченкових малюнків 1846—1850 років, куди його занесено разом з начерками кількох інших творів. Цей текст має значну кількість відмін від відповідних рядків чистового автографа поеми в «Малій книжці», багато слів не дописано, в рядку 36 випущено частку «не», рядок 225 — неповний. До «Малої книжки» Шевченко переписав твір під № 1 у першому (с. 226—238) та другому (с. 239—245) зшитках за 1849 рік, орієнтовно наприкінці 1849-го — на початку 1850 року (до арешту 23 квітня). Під час переписування він закреслив рядок, що йшов після рядка 20, замінив окремі слова в рядках 20, 22, 45, 141, 310. Пізніше, очевидно в Новопетровському укріпленні, під кінець перебування на засланні, Шевченко ще раз повернувся до поеми і зробив чорнилом нові виправлення: замінив рядок 175, окремі слова в рядках 13, 18, 95, 207, 298—299, 387, закреслив без заміни по одному слову в рядках 195, 196, вніс до тексту пунктуаційні уточнення в рядках 32, 77, 79, 92, 96, 97, 133, 195, 200, 204, 206, 252, 318, зробив чіткішими — навів окремі слова в рядках 102, 169, 196 і окремі літери в словах у рядках 98, 103 тощо. Крапки, що замінюють рядки 41, 337—338, свідчать про те, що Шевченко мав намір працювати над твором і заповнити відповідні місця новоствореним текстом^[3].

Публікація

Вперше поему надруковано за «Малою книжкою» у виданні: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» (СПб., 1867, с. 492—508), з кількома відхиленнями — в рядках 27 («ддав» замість «дав»), 42 («Сидить сотник» замість «Сидить сотник на причілку»), 82 («синє-голубий» замість «синій-голубий»), 261 («дожидайся» замість «дожидайся на»), 289 («Та годі вже вам з тим намистом» замість «Та годі вам уже з тим намистом»), іншими, менш значними неточностями. Всі наявні в рядках 281—326 та 375—414 поеми відступи від автографа припущені в рукописному оригіналі для складання цього «Кобзаря», частина якого (зазначені вище рядки) збереглася^[4]. Твір має редакційну назву «Сотник», яка зберігається як традиційна в квадратових дужках. Того ж року за «Кобзарем» 1867 року поему передруковано у книжці: «Поезії Тараса Шевченка» (Львів, 1867, т. 2, с. 168—183)^[3].

Сюжет

Твір має ознаки драматичної поеми (позначено дійових осіб, введено діалоги і ремарки). Конфлікт твору має морально-психологічний характер з соціальним забарвленням. Багатством сотника зумовлена його поведінка, його родинна трагедія. У просторих ліричних відступах Шевченко з позицій народної моралі осуджує вчинок старого багатія, висловлює свої погляди на обов'язок батьків перед дітьми. Створюючи поему, автор використав фольклорні джерела. До тексту твору він ввів народні пісні, що відповідають настроям героїв, зокрема, сотника — «У горох // Вчотирьох // Уночі ходила», Настусі — «Якби мені крила, крила // Соколинії», «Ой піду я не берегом-лугом» (остання пісня відома в Шевченковому записі). Слова «Сидить сотник на причілку…» нагадують народнопісенні заспіви. Поема має характерне композиційне обрамлення: починається і закінчується описом оглавських тополь. Ритміко-інтонаційні переходи в поемі виконують композиційну функцію. І. Франко назвав «Сотника», поряд з іншими творами, перлиною поетичної творчості Шевченка^[5].