Софійський університет Святого Климента Охридського

Софійський університет (болг. Софийски университет „Св. Климент Охридски“), який названо іменем святого Климента Охридського, одного з основоположників слов'янської писемності, — найстаріший вищий навчальний заклад Болгарії.

Софійський університет святого Климента Охридського
болг. Софийски университет „Св. Климент Охридски“ СУ|акредитація|складається з
Ректорат Софійського університету
42°41′37″ пн. ш. 23°20′6″ сх. д.
Назва латиною	Universitas Serdicensis
Тип	громадський
Країна	Болгарія[1]
Гасло	Ipsa scientia potestas est (Саме знання є силою)
Назва на честь	Климент Охридський
Засновано	1 жовтня 1888
День вишу	25 листопада
Засновник	1st Grand National Assembly of Bulgariad
Ректор	Анастас Герджиков
Бюджет	$125 мільйонів
Студентів	18 911
Кольори	Фіолетовий
Приналежність	АУЄ
Членство у	International GLAM Labs Communityd[2], Університетське Агентство Франкофонії[3], European Open Science Cloud Associationd[4], Unica Networkd і T4EUd
Складається з	Історичний факультет Факультет слов'янської філології Юридичний факультет Факультет математики та інформатики Богословський факультет Факультет хімії та фармації Факультет біології Геолого-географічний факультет Фізичний факультет Факультет журналістики та масової комунікації Факультет класичної та нової філології Факультет науки, освіти та мистецтв Педагогічний факультет Філософський факультет Економічний факультет Медичний факультет
Кампус	міський
Випускники	Категорія:Випускники Софійського університету
Штаб-квартира	Софія
Адреса	Софія, бул. Царя Освободителя 15
Сайт	www.uni-sofia.bg
Sofia University у Вікісховищі

Заснований у 1888 році. Сучасна будівля споруджена в 1924—1934 роках (у скульптурному оформленні вхідного порталу до будівлі брав участь український скульптор-емігрант Михайло Паращук). Університет має 16 факультетів, 3 відділення, 14 тисяч студентів, видавництво, комп'ютерний центр, спортивний центр. Ректор — Анастас Герджиков (2015).

Історія

Меморіальна дошка

Університет заснований через 10 років після звільнення Болгарії, спочатку мав лише один факультет (історико-філологічний) та 7 викладачів: 4 професори й 3 приват-доценти. У 1889—1895 роках катедрою всесвітньої історії завідував видатний український учений, публіцист, фольклорист, педагог, громадський діяч професор Михайло Драгоманов (1841—1895). Характерно, щ він відхилив пропозицію уряду Болгарії стати ректором, написавши міністрові освіти Живкову: «Ректором повинен бути болгарин — я українець».

Першим ректором став 29-річний болгарський лінгвіст Олександр Теодоро-Балан. Теодоро-Балан, запровадив у болгарську мову кілька поширених слів, прожив майже 100 років і, відповідно, 70 років пропрацював в університеті. 1889 року був відкритий фізико-математичний факультет, а в 1892 — юридичний. 1901 року в університет надійшли перші абітурієнти-жінки (25 осіб). 1902 року університетським святом став день св. Климента Охридського — 25 листопада (8 грудня н. ст.).

У 1907 році софійські студенти влаштували в театрі обструкцію князеві (майбутньому царю) Фердинанду I, після чого університет на деякий час було закрито. 1917 року створено медичний факультет, у 1921 — агрономічний, а в 1923 році два нових факультети: теологічний і ветеринарний.

30 червня 1924 року на гроші братів Георгієвих споруджується нова будівля університету. Перед фасадом будівлі, закінченої в 1934 році, стоять пам'ятники обом братам. Значні відступні довелося виплатити французькому архітекторові Бреансону, який розробив проєкт ще до Першої світової війни і потім подав до суду на архітектора Йордана Міланова за порушення авторських прав.

У 1929 році в Болгарії були запроваджені наукові ступені, тож у Софійському університеті стали захищатися докторські дисертації. Першим доктором став Василь Цанков.

Після 1944 року роботу в університеті втратили професори, який не погодилися співпрацювати з комуністичною владою. З'явилися нові факультети, деякі з теперішніх було перетворено на окремі інститути. Відтоді кількість студентів залишається стабільною (близько 14 тисяч). 1985 року було завершено перервані війною роботи з розширення будівлі університету.

До сторіччя університету (1988) на його честь було названо гірський масив Софійського університету в Антарктиці (Земля Олександра I).

Архітектура

Спорудження комплексу університету відбувалося протягом тривалого часу 1906—1985 рр.

Перший проєкт виграв на міжнародному конкурсі у 1906 році. Згодом його двічі переглядали у 1910 та 1924 роках і завершили будівництво 1934 року. Стиль будівлі змінювався від французького неокласицизму до необароко та неоренесансу, риси яких можна бачити у фасаді та інтер'єрах. Під час Другої Світової війни споруду сильно пошкодили, були знищені вітражі, які відновили лише у 1983 р.

Будівля бібліотеки зведена 1934 року у романтичному стилі з елементами ар-деко. Має винятковий опуклий фасад з боку центрального входу. Декор бібліотеки органічно сполучається з іншими спорудами університету, зведеними в інший час і у інших стилях.^[5]

Факультет біології був збудований у 1930-х роках в стилі цегляного експресіонізму.^[6]

• 
  Бібліотека
• 
  Бібліотека
• 
  Свілина 1935 року
• 
  Вид згори
• 
  Факультет біології Софійського університету

Структура

16 факультетів

Факультет математики й інформатики

• Біологічний факультет
• Хімічний факультет
• Факультет класичної та сучасної філології
• Економічний факультет
• Факультет Геологія та географія
• Факультет Історії
• Факультет журналістики
• Факультет математики й інформатики
• Факультет медицини
• Філософський Факультет
• Фізичний факультет
• Педагогічний факультет
• Факультет початкової школи
• Факультет слов'янської філології
• Факультет теології
• Юридичний факультет

3 відділення

• Відділення вивчення мов
• Відділення перепідготовки вчителів
• Відділення фізичної культури

До складу університету входить також Національний центр дослідження Антарктики.

Відомі випускники та викладачі

• Михайло Драгоманов, викладав у 1889—1895 роках, український науковець, публіцист, громадський діяч
• Олександр Маньківський, професор, завідувач кафедри гістології та ембріології а 1920—1929 роках
• Блага Димитрова, письменниця, колишній віце-президент Болгарії
• Георгій Пирванов, президент Болгарії
• Єлизавета Багряна, поетеса
• Кирило Братанов, вчений
• Гергана Георгієва Кацарска (нар.. 1984) — болгарська співачка в стилі поп-фолк.
• Іван Дочев, політик
• Іван Костов, політик
• Меглена Кунєва, політик
• Марія Тодорова, вчений
• Людмила Живкова, політик
• Патріарх Максим, духовний керівник Болгарської Православної Церкви
• Желю Желєв, колишній президент Болгарії
• Йордан Соколов — болгарський юрист, політичний діяч. Голова Народних зборів (1997—2001).
• Свєтослав Лучніков — болгарський юрист і політичний діяч.
• Зорка Пирванова — дружина Президента Болгарії Георгія Пирванова
• Росиця Кирилова Георгієва-Начева (нар.. 1963) — болгарська співачка, композитор, телеведуча, громадський діяч.
• Пенка Цанева-Бленика (1899—1978) — болгарська письменниця і перекладачка. Член Спілки болгарських письменників.
• Веселин Ханчев — болгарський поет, публіцист, драматург і перекладач.
• Димчо Дебелянов — болгарський поет.
• Еміл Георгієв — болгарський славіст.