Софія Альбертина Шведська

Софія Марія Ловиза Фредріка Альбертина Шведська (швед. Sofia Albertina av Sverige; 8 жовтня 1753(17531008), Стокгольм — 17 березня 1829, Стокгольм ) — шведська принцеса Гольштейн-Готторпська^[ru], остання настоятелька Кведлінбурзького абатства. Офіційно носила титул Королівської принцеси.

Софія Альбертина Шведська
Народження:	8 жовтня 1753(1753-10-08)[1]  The Royal Court Parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1]
Смерть:	17 березня 1829(1829-03-17)[1][2][3] (75 років)  The Royal Court Parishd, комуна Стокгольм, лен Стокгольм, Швеція[1][2]
Поховання:	Ріддаргольменська церква[4][2]
Країна:	Швеція
Релігія:	лютеранство
Рід:	Duke of Holstein-Gottorpd[1]
Батько:	Адольф Фредерік[1]
Мати:	Луїза Ульріка Прусська[1]
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилася 8 жовтня 1753 року в сім'ї шведського короля Адольфа Фредеріка і його дружини Луїзи Ульріки Прусської. По матері була онукою короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма I з династії Гогенцоллернів. Племінниця Фрідріха Великого.

Її брат, шведський король Густав III безуспішно намагався одружити її з герцогом Вілемом Ольденбурзьким або королем Речі Посполитої Станіславом Августом Понятовським.

Софія Альбертина була дуже прив'язана до матері, особливо в той час, коли королева-вдова була віддалена від шведського двору її власним сином, королем Густавом III після того як вона публічно звинуватила його дружину в перелюбстві. Софія Альбертина жила при дворі Луїзи Ульріки Прусської і перебувала під її суворим контролем аж до смерті матері в 1782 році.

У 14-річному віці, завдяки королю Пруссії Фрідріху Великому стала коад'юторкою монастиря в Кведлінбурзі. У жовтні 1787 року, після смерті своєї тітки Амалії Прусської^[ru] вона стала абатисою Кведлінбурзького абатства.

Більшу частину часу з 1790 року, обіймаючи посаду настоятельки, вона проводила в Швеції. У 1803 році монастир був секуляризований і відійшов на користь Прусського королівства (доходи і права, однак, були збережені за абатством).

Софія Альбертина була його останньою абатисою.

Софія Альбертина в дитинстві

У вересні 1803 року Софія Альбертина повернулася до Швеції. Користувалася повагою у нової шведської королівської династії Бернадоттів як до останньої представниці з Дому Ваза при шведському дворі, була дуже близька до нової королівської сім'ї.

Софія Альбертина не була у шлюбі. Останні роки вона провела на самоті в побудованому для неї палаці, де жила з 1794 року. За її заповітом палац дістався кронпринцу (в той час принцу Оскару, майбутньому королю Оскару I).

Померла в Стокгольмі 17 березня 1829 року і була похована в церкві Ріддаргольмена, усипальниці шведських монархів.

Була членом Академії Святого Луки. У 1788 році її ім'ям було названо головну церкву м. Ландскруни — Церкву Софії Альбертини.

Приватне життя

Спочатку планувався шлюб Софії Альбертини. У 1772 році в її брата, короля Густава III, який жив у бездітному і непорушному шлюбі, виникла ідея дозволити молодшим побратимам забезпечити спадкоємця престолу, і Софія Альбертина та її брат принц Чарльз розглядалися щодо цього.^[5] Серед подружніх партнерів для Софії Альбертини розглядався її двоюрідний брат принц Петер Гольштейн-Готторпський, принц-єпископ Любекський, але ці плани було скасовано у 1780 році.^[6] Також пропонувався шлюб з королем Станіславом-Августом Понятовським, незважаючи на релігійні розбіжності, проте були заперечення з боку сестер короля Людвіки Марії Понятовської^[en] та Ізабелли Понятовської, і нічого з цього не вийшло.^[7] Софію Альбертину іноді називали принцесою з крижаним серцем. Однак у Стокгольмі було загальновідомо, що вона не уникає любовних утіх. Ходили відомі та наполегливі чутки, що Софія Альбертина народила дитину десь у 1785/86 роках.^[8] Про дитину колись говорили, що це син на ім'я Петер Ніклас, або дочка, яку вона назвала Софією на честь себе.^[8] Місцем для народження вважалась Allmänna barnbördshuset^[sv], державна лікарня, де жінкам дозволялося народжувати з обличчям, покритим маскою, щоб зберегти анонімність.

Доньку нібито виховували прийомні батьки, і було домовлено, що вона, коли виросте, буде одружена з заможним купцем. Ця чутка непідтверджена, і правда щодо цього невідома. Батьком часто вважали графа Фредріка Вільгельма фон Гессенштейна^[sv], сина короля Фрідріха I та його коханки Хедвіг Таубе^[en]. Ще одним претендентом на батьківство був Густав Бадін, її африканський дворецький, але згадок про те, що дитина була змішаної раси, немає.

Фредрік Вільгельм фон Гессенштейн часто згадується як коханий Софії Альбертини^[9] і, як кажуть, вона хотіла одружитися з ним, але Густав III відмовився дозволити йому, оскільки мати Гессенштейна була королівською господинею. Близька подруга Софії Альбертини, Керолайн Руденшьольд в листі від 1792 року згадує два любовні інтереси Софії Альбертини. Руденшьольд зазначила, що її турбує впевненість, з якою принцеса сказала, що «зробить усе, що в її силах, щоб подолати цю нещасну пристрасть» та «використає свої почуття, щоб перемогти її»^[6] і вона додає: "Я розумію, що ця твоя схильність набагато нещасніша, ніж остання". ^[6] Ходять чутки, що її дочка - Улла Мьоллерсвард^[en].^[10]