Софія Кімантайте-Чюрльонене

Софія Кімантайте-Чюрльонене (лит. Sofija Kymantaitė-Čiurlionienė; 13 березня 1886, Йонішкіс — 1 грудня 1958, Каунас) — литовська письменниця і поетеса, громадський діяч, літературний критик, драматург.

Софія Кімантайте-Чюрльонене
Народилася	13 березня 1886(1886-03-13)[1]  Йонішкіс, Литва
Померла	1 грудня 1958(1958-12-01)[1] (72 роки)  Каунас, Литовська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Поховання	Петрашунський цвинтар
Країна	Литва
Національність	Литва
Діяльність	журналістка, поетеса, письменниця
Alma mater	Ягеллонський університет
Знання мов	литовська
Заклад	Університет Вітовта Великого
У шлюбі з	Мікалоюс Константінас Чюрльоніс
Діти	Danutė Čiurlionytė-Zubovienėd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народилась у шляхетній родині в місті Йонішкіс у часи Російської імперії. 1904 закінчила гімназію в Ризі. У 1904—1907 вивчала медицину в Яґеллонському університеті у Австрії, а пізніше філософію та літературу.

Софія Чюрльонене і зять Владис Зубовас, 1938

1909 одружилася з Мікалоюсом Чюрльонісом, шлюб укладено в Шатейках. Після смерті чоловіка переїхала до Каунаса разом з дочкою Данутою, де вивчала литовську мову на професійних курсах.

Після початку Першої світової війни виїхала до внутрішньої Росії, до міста Воронеж, де працювала вчителем у місцевій литовській гімназії.

У самостійній Литві

На початку 1920-х повернулася до незалежної Литви. 1925—1938 викладала литовську мову і методику її викладання на відділі гуманітарних наук Університету Вітольда Великого у Каунасі. У 1933—1934 — редагувала газету «Gimtoji kalba». Займалась міжнародною діяльністю: у 1929—1937 входила до складу литовської делегації при Лізі Націй, займалась громадськими проектами.

Радянська окупація Литви

Після окупації Литви військами СРСР у 1940 році залишилася в Каунасі.

Похована на Петрашунському цвинтарі в Каунасі.^[2]