Спадкоємиця (фільм)

«Спадкоємиця» (англ. The Heiress) — американський драматичний фільм 1949 року, знятий режисером Вільямом Вайлером на основі однойменної п'єси (1947) Рут та Огастеса Гетц, своєю чергою заснованої на романі «Вашингтон-сквер» (1880) Генрі Джеймса. У головних ролях Олівія де Гевіленд і Монтгомері Кліфт^[1].

Спадкоємиця
англ. The Heiress
Жанр	драматичний фільм
Режисер	Вільям Вайлер[2][3][…]
Продюсер	Вільям Вайлер
Сценарист	Генрі Джеймс
На основі	Washington Squared
У головних ролях	Олівія де Гевіленд, Монтгомері Кліфт, Ральф Річардсон, Міріам Гопкінс
Оператор	Лео Товер
Композитор	Аарон Копленд
Художник	Harry Hornerd
Кінокомпанія	Paramount Pictures
Дистриб'ютор	Paramount Pictures і Netflix
Тривалість	114 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1949
Дата виходу	6 жовтня 1949
IMDb	ID 0041452
Спадкоємиця у Вікісховищі

Сюжет

Кетрін Слопер, єдина дочка та спадкоємиця заможного нью-йоркського лікаря-вдівця, проста, сором'язлива дівчина. Вона рідко буває у товаристві та піклується про батька, наївно не помічаючи його презирливого ставлення до неї. Якось на балу вона знайомиться з Морісом Таунсендом, в якого шалено закохується. Її батько вважає, що Моріса більше цікавлять статки, які успадкує Кетрін, аніж вона сама. Батько відвозить її до Європи, та Кетрін з Морісом продовжують підтримувати зв'язок через її тітку Лавінію. Після повернення Кетрін повідомляє Морісу, що вирішила відмовитися від спадщини, покинути батька та втекти разом з ним. Кетрін пакує речі й всю ніч чекає на Моріса, але той так і не з'являється.

Невдовзі помирає її батько. Кілька років потому Моріс повертається з Каліфорнії й зустрічає Кетрін — багату та неодружену. Він знов освідчується їй у коханні, пояснює, що тоді покинув її, бо не хотів, аби через нього вона зазнала бідності. Кетрін приймає його вибачення, дарує коштовні запонки, які колись придбала для нього в Парижі, а потім погоджується відтворити обставини їхньої провальної втечі. Моріс обіцяє приїхати по неї вночі, вона запевняє, що зараз же почне збирати речі. Коли цього разу він дотримує слова й з'являється на ганку, Кетрін спокійно наказує служниці замкнути двері. Моріс не припиняє кликати Кетрін. Тітка Лавінія питає її, як вона може бути такою жорстокою, на що Кетрін холодно відмовляє: «Мене вчили справжні майстри», після чого спокійно рушає сходами нагору.

У ролях

Актор	Роль
Олівія де Гевіленд	Кетрін Слопер Кетрін Слопер
Монтгомері Кліфт	Моріс Таунсенд Моріс Таунсенд
Ральф Річардсон	доктор Остін Слопер, батько Кетрін доктор Остін Слопер, батько Кетрін
Міріам Гопкінс	тітка Лавінія тітка Лавінія
Ванесса Браун	Марія Марія
Мона Фріман	Меріан Олмонд Меріан Олмонд
Селена Ройл	Елізабет Олмонд Елізабет Олмонд
Рей Коллінз	Джефферсон Олмонд Джефферсон Олмонд

Нагороди та номінації

Оскар (1950)

• Найкраща акторка — Олівія де Гевіленд.
• Найкраща робота художника-постановника — Джон Міен, Гаррі Горнер та Еміль К'юрі.
• Найкращий дизайн костюмів — Едіт Хед та Джайл Стілк.
• Найкраща музика до фільму — Аарон Копленд.
• Номінація на найкращий фільм — Вільям Вайлер.
• Номінація на найкращого режисера — Вільям Вайлер.
• Номінація на найкращого актора другого плану — Ральф Річардсон.
• Номінація на найкращу операторську роботу — Лео Товер.

Золотий глобус (1950)

• Найкраща акторка у драматичному фільмі — Олівія де Гевіленд.
• Номінація на найкращого режисера — Вільям Вайлер.
• Номінація на найкращу акторку другого плану — Міріам Гопкінс.

Національна рада кінокритиків США (1949)

• Найкраща акторка — Олівія де Гевіленд.
• Найкращий актор — Ральф Річардсон.