Список Маршалів Радянського Союзу

Список Маршалів Радянського Союзу є переліком усіх осіб, які протягом 1935–1991 років носили військове звання Маршала Радянського Союзу. Військове звання Маршал Радянського Союзу було введене постановою ЦВК та РНК СРСР від 22 вересня 1935 року й до введення звання Генералісімуса Радянського Союзу 9 травня 1945 року було найвищим військовим званням в Радянській армії, а після смерті єдиного Генералісімуса Радянського Союзу Йосипа Сталіна, де-факто лишалося найвищим військовим званням у СРСР до його розпаду у 1991 році.

Перші 5 Маршалів: Михайло Тухачевський, Семен Будьоний, Климент Ворошилов, Василь Блюхер, Олександр Єгоров (зліва направо)

За історію існування радянських військових сил звання Маршала Радянського Союзу присвоювалося 41 раз. Уперше звання було присвоєно 20 листопада 1935 року п'ятьом воєначальникам: Василеві Блюхеру, Семенові Будьоному, Климентові Ворошилову, Олександрові Єгорову та Михайлові Тухачевському. Востаннє звання присуджувалося 28 квітня 1990 року Дмитрові Язову, котрий був останнім живим Маршалом Радянського Союзу.

Список

Зображення	Ім'я роки життя	Дата присвоєння звання	Примітки
	Блюхер Василь Костянтинович (1890–1938)	20 листопада 1935	Учасник Першої світової війни. Командувач дивізіями під час Громадянської війни у 1918–1921 роках на Уралі та в Криму. У 1921–1921 роках військовий міністр Далекосхідної республіки та головнокомандувач її армії. Протягом 1922–1923 років служив у Петрограді. У 1924–1927 роках головний військовий радник революційного уряду Китаю. У 1929–1938 роках командувач Особливою Червонопрапорною Далекосхідною армією. У жовтні 1938 року заарештований, помер у Лефортовській в'язниці. 1939 року посмертно позбавлений звання Маршала радянського Союзу та засуджений до смертної кари. Реабілітований 1956 року.
	Будьонний Семен Михайлович (1883–1973)	20 листопада 1935
	Ворошилов Климент Єфремович (1881–1969)	20 листопада 1935
	Єгоров Олександр Ілліч (1883–1939)	20 листопада 1935
	Тухачевський Михайло Миколайович (1893–1937)	20 листопада 1935
	Кулик Григорій Іванович (1890–1950)	7 травня 1940
	Тимошенко Семен Костянтинович (1865–1970)	7 травня 1940
	Шапошников Борис Михайлович (1982–1945)	7 травня 1940
	Жуков Георгій Костянтинович (1896–1974)	18 січня 1943
	Василевський Олександр Михайлович (1895–1977)	16 лютого 1943
	Сталін Йосип Віссаріонович (1879–1953)	6 березня 1943
	Конєв Іван Степанович (1897–1973)	20 лютого 1944
	Говоров Леонід Олександрович (1897–1955)	18 червня 1944
	Рокоссовський Костянтин Костянтинович (1896–1968)	29 червня 1944
	Малиновський Родіон Якович (1898–1967)	10 вересня 1944
	Толбухін Федір Іванович (1894–1949)	12 вересня 1944
	Мерецков Кирило Панасович (1897–1968)	26 жовтня 1944
	Берія Лаврентій Павлович (1899–1953)	9 липня 1945
	Соколовський Василь Данилович (1897–1968)	3 липня 1946
	Булганін Микола Олександрович (1895–1975)	3 листопада 1947
	Баграмян Іван Христофорович (1897–1982)	11 березня 1955
	Бірюзов Сергій Семенович (1904–1964)	11 березня 1955
	Гречко Андрій Антонович (1903–1976)	11 березня 1955
	Єрьоменко Андрій Іванович (1892–1970)	11 березня 1955
	Москаленко Кирило Семенович (1902–1985)	11 березня 1955
	Чуйков Василь Іванович (1900–1982)	11 березня 1955
	Захаров Матвій Васильович (1898–1972)	8 травня 1959
	Голіков Пилип Іванович (1900–1980)	6 травня 1961
	Крилов Микола Іванович (1903–1972)	28 травня 1962
	Якубовський Іван Гнатович (1912–1976)	12 квітня 1967
	Батицький Павло Федорович (1910–1984)	15 квітня 1968
	Кошовий Петро Кирилович (1904–1976)	15 квітня 1968
	Брежнєв Леонід Ілліч (1906–1982)	7 липня 1976
	Устинов Дмитро Федорович (1908–1984)	30 липня 1976
	Куликов Віктор Георгійович (1921–2013)	14 січня 1977
	Огарков Микола Васильович (1917–1994)	14 січня 1977
	Соколов Сергій Леонідович (1911–2012)	17 лютого 1978
	Ахромеєв Сергій Федорович (1923–1991)	25 березня 1983
	Куркоткін Семен Костянтинович (1917–1990)	25 березня 1983
	Петров Василь Іванович (1917–2014)	25 березня 1983
	Язов Дмитро Тимофійович (1924–2020)	28 квітня 1990	Міністр оборони СРСР у 1987–1991. Учасник заколоту ДКНС, після викриття якого перебував під арештом до 1993 року. У 1994 році звільнений з військової служби[1]. Був останнім із живих маршалів Радянського Союзу.

Дивись також

Список фельдмаршалів (генерал-фельдмаршалів) Німеччини