стаття-список у проєкті Вікімедіа З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
У цій статті перераховано військові кампанії турецького султана Сулеймана І Пишного, які він очолював особисто. Султан Сулейман, відомий на Заході як Сулейман Пишний, а в Туреччині і на Сході як Сулейман Законодавець (Кануні), посів престол Османської імперії у 1520 році. Правив він 46 років— найдовше серед усіх турецьких султанів. За час свого правління Сулейман І очолив особисто 13 військових кампаній, направлених проти країн Європи та Близького Сходу[1]. Загальна тривалість походів становить 10 років 3 місяці[2]. Він зміг взяти Белград (1521), захопити Угорщину (1526), відібрати у ПерсіїБагдад (1534) і Тебриз (1548)[3]. Сулейман І брав у облогу Відень у 1529 році, проте взяти місто не зміг[4]. У свій останній похід султан вирушив у 1566 році. Метою кампанії було взяти угорське місто Сігетвар. Османи здобули перемогу, проте султан не дожив один день до неї. За часів правління Сулеймана Пишного Османська імперія розширила свої межі. Його держава панувала у Середземному та Чорному морях[5]. Період його правління вважається періодом розквіту та найбільшої могутности Османської імперії[6].
Османська імперія за Сулеймана І ПишногоСулейман І Пишний
Свого часу султан Мехмед ІІ Завойовник не зміг взяти Белград. Тому Сулейман І починає підготовку до походу. Місто захищав гарнізон від 400 до 900 осіб. Проти нього виступило військо розміром від 30 до 100 тисяч осіб. У серпні 1521 року місто здалося[7].
Похід Сулеймана І на Родос у 1522 році є другою спробою османів заволодіти островом, який належав госпітальєрам. Влітку султан вирушив зі 100-тисячною армією на 400 суднах до Родосу. Після п'ятимісячної облоги острів капітулював[8][9].
Метою походу було захоплення Угорщини. Об'єднане угорсько-чесько-хорватське військо чисельністю в 40 тисяч осіб під командуванням короля Угорщини Людовика ІІ зійшлося з 55-65 тисячною османською армією 29 серпня під Могачем. У ході битви король Угорщини був убитий. Угорщина та Хорватія були завойовані османами. Північна Угорщина залишалася за Габсбургами[10]. В Угорщині за підтримки Сулеймана І королем обрали Яноша Запольяї, що став васалом султана[11].
Облога Відня1529 року стала першою спробою османів завоювати Відень та всю Австрію разом з Габсбурзькими володіннями. 27 вересня турки взяти місто в облогу. Вона тривала менше місяця[12]. На початку жовтня почалися зливи та холоди. Через хвороби та голод воїни помирали. Спроба підірвати стіни Відня порохом провалилася через дощ. 14 жовтня османська 120-тисячна армія почала відступ[13]. Облога Відня закінчилася поразкою Османської імперії.
Друга спроба Османської імперії взяти Відень. Перед власне облоги Відня необхідно було взяти стратегічну угорську фортецю— Кьосег. 5 серпня почалася облога міста. Місто потужно трималося під час безперервного артилерійського вогню та 19 спроб штурму. Сулейман І не поспішав використовувати важкі гармати, очікуючи на прихід під Кьосег імператорської армії Карла V[14]. Проте цього він так і не дочекався. Хорватський загін Ніколи Джурішіча чисельністю від 700 до 900 осіб вміло протистояв туркам. 30 серпня вони були змушені відступити[15].
Молдавський господар Петру IV Рареш, васал Сулеймана І Пишного, попри його заборону, напав на Поділля, що входило до складу Польського королівства, у січні 1538 року. Через такий непослух Сулейман І особисто очолив похід проти Молдавії[18]. Петру IV втік за кордон. Османи окупували найбільші міста Молдавії. Сучаву й Бессарабію приєднано безпосередньо до Османської імперії[19]. Новим господарем став Стефан V Лакуста.
Після смерти Яноша І Запольяї ерцгерцог Австрії Фердинанд спробував захопити Угорщину. Він взяв у облогу Буду[20]. Оборону очолила Ізабелла Ягеллонка— дружина покійного короля й мати Яноша ІІ Жигмонда. За підтримки Сулеймана І облогу вдалося відбити. Угорське королівство було приєднано до Османської імперії. Ізабеллу Ягеллонку ж призначено регенткою Трансильванії до повноліття Яноша ІІ[21].
Сулейман І Пишний здійснив ще один похід в Угорщину, щоб відібрати фортеці, захоплені ерцгерцогом Фердинандом у 1541 році. Основним напрямком походу був Естергом. Перед облогою власне Естергома османи захопили також фортеці Секешфегервар, Шиклош та Сегед. Облога Естергома у липні-серпні 1543 року завершилася перемогою османів[22][23].
Формально похід був спрямований проти Персії, проте насправді його метою було стратити шехзаде Мустафу, якого Сулейман І підозрював у зрадництві. Після його страти у таборі поблизу Ереглі6 жовтня1553 року похід продовжився[24]. У 1554—1555 роках було захоплено раніше втрачений Ерзурум. Вдалося втримати Багдад. Похід завершив 21-річну османсько-перську війну: 29 травня1555 року було підписано Амасейський мир, за яким Османська імперія приєднувала Західну Вірменію та Багдад[25].
.jpg)
