Співак Емілія Семенівна

Емілія Соломонівна Співак (нар.. 18 листопада 1981, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російська акторка театру і кіно.

Співак Емілія Семенівна
Эмилия Соломоновна Спивак
Народилася	18 листопада 1981(1981-11-18) (43 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство	СРСР →  Росія
Діяльність	акторка театру і кіно
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв (2003)
Роки діяльності	2001 — дотепер
IMDb	nm1904808

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Співак (прізвище).

Біографія

Народилася 18 листопада 1981 року в Ленінграді. Батько — Семен (Соломон) Якович Співак, театральний режисер, Народний артист Російської Федерації.

У 2003 році закінчила Санкт-Петербурзьку державну академію театрального мистецтва (СПбДАТМ) (клас Владислава Борисовича Пазі)^[1]. Грала в навчальних спектаклях «Старший син» (режисер — Юрій Бутусов) і «Кабаре» (режисер — Владислав Пазі).

З 2004 року по теперішній час служить у Санкт-Петербурзькому державному молодіжному театрі на Фонтанці^[1][2].

У 2005 році грала головну роль у виставі «Пампушка» за п'єсою Василя Сігарєва за мотивами однойменної новели Гі де Мопассана в постановці Єгора Товстоногова в Московському Художньому театрі імені А. П. Чехова.

У [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.] 2012 році одружилася^[3] з однокурсником, актором і режисером Ернестом Тімерхановим. Молоді люди зустрічалися в студентські часи, але розійшлися. У 2012 році відновили стосунки й одружилися. Через кілька років подружжя розлучилося^[4] [Архівовано 26 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Включення в базу українського сайту «Миротворець»

• 28 вересня 2018 року Емілія Співак і ще п'ятеро російських акторів (Вахтанг Берідзе, Єлизавета Арзамасова, Катерина Соломатіна, Любов Матюшина і Дмитро Бедерін) звинувачені Службою Безпеки України в «свідомому порушенні державного кордону України з метою проникнення до захопленого російськими окупантами Криму» за участь в зйомках багатосерійного художнього фільму «Сорок трояндових кущів»^[5]. Також вона включена до розділу «Чистилище» українського сайту «Миротворець», який розкриває персональні дані людей^[6].

Творчість

Роботи в театрі

Навчальні спектаклі

• «Кабаре» (режисер — Владислав Пазі) — * «Старший син» за однойменною комедією Олександра Вампілова (режисер — Юрій Бутусов) — Наталя Макарська, 34 роки, секретарка суду, кохана Васеньки

Санкт-Петербурзький державний молодіжний театр на Фонтанці

• 2003 — 2020 — «Отелло» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра (постановка — Семена Співака, режисер — Олексій Утєганов) — Дездемона, дочка Брабанціо і дружина Отелло
• 2006 — 2017 — «Сині троянди» за п'єсою «Скляний звіринець» Теннессі Вільямса (режисер — Лев Шехтман) — Лора Вінгфілд, дочка Аманди
• 2009 (по теперішній час) — «Пізня любов» за однойменною п'єсою Олександра Островського (режисер — Володимир Туманов) — Людмила
• 2013 (по теперішній час) — «Останнє китайське попередження» за п'єсою «Добра людина із Сичуані» Бертольда Брехта (режисер-постановник — Семен Співак) — Шен Де і Шой Так
• 2014 (по теперішній час) — «Наше містечко» за однойменною п'єсою Торнтона Вайлдера (режисери-постановники — Семен Співак, Сергій Морозов) — Емілі Вебб
• 2018 (по теперішній час) — «Звірячі історії» за п'єсою американського драматурга Дона Нігро (режисери — Семен Співак, Сергій Яценюк, Наталія Архипова) — Миша
• 2019 (по теперішній час) — «Нас обвінчає прилив» за п'єсою Жана Ануя (режисери — Семен Співак, Марія Мирош) — Жанетта

Московський Художній театр імені А. П. Чехова

• 2005 — «Пампушка» за пєслю Василя Сігарєва зп мотивами однойменної новели Гі де Мопассана (режисер — Єгор Товстоногов) — Елізабет Руссе, вона ж «Пампушка», повія з руанського борделю^[7]

Фільмографія

Рік		Назва	Роль
2001—2009	с	Таємниці слідства	Євгенія Анатоліївна, слідча прокуратури, згодом адвокатка	ру
2003	ф	Повторення пройденого	Світлана Зарубіна	ру
2005	ф	Статський радник	Есфір Литвинова, дочка великого банкіра, кохана Ераста Фандоріна[8]	ру
2006	ф	Мости сердечні	Ксенія, власниця готелю «Мірандоліна»	ру
2006 — 2008	с	Гончі 1-2	Мадлен, господиня детективного агентства Аркан, майор юстиції	ру
2007	ф	18—14	Ольга, фрейліна	ру
2007	с	Бухта страху	Марта Лінк, троюрідна сестра Лінка	ру
2007	ф	Ворожка	Маша, подруга Євгенії	ру
2007	ф	Троє і Сніжинка	Катя Сніжинка	ру
2008	ф	Відданий друг	Інна	ру
2008	ф	Прибудова Ангела	доросла Женя	ру
2008	с	Людина без пістолета	Тамара	ру
2009	ф	Влітку я віддаю перевагу весіллю	Юлія	ру
2009	ф	Коли падають гори	Лариса Коновалова, журналістка	ру
2009	ф	Повзе змія	Олена Павлівна, журналістка	ру
2009	с	Правило лабіринту: Плацента	Олександра	ру
2010	ф	Вийшов їжачок з туману	Рита Золотницька, найкраща подруга Олени Бобильової	ру
2010 — 2013	с	Гончі 3-5	Мадлен, господиня детективного агентства Аркан, майор юстиції, потім співробітниця розшукового відділу УФСІН, дружина Горинича	ру
2010	ф	Діагноз: Любов	Віра	ру
2010	с	Ведмежий кут. Хутро	Ольга Катуніна, дочка лісника	ру
2011	с	Дорога моя людина	Інна Горбанюк	ру
2011	с	Годинники любові	Віра Митрофанова	ру
2011	с	Жила-була Любов	Люба	ру
2013	с	Дружина офіцера	Наталія Шарко	ру
2013	с	Процес	Марго, колишня дружина Сергія і коханка Махновського	ру
2015	с	Дивні діла твої, Господи!	Валерія, колишня дружина Андрія	ру
2015	с	Декорації вбивства	Рита Антонова, інспекторка у справах неповнолітніх	ру
2016	с	Мажор 2	Алла Жаркова, дівчина з вищого суспільства	ру
2016	с	Рятувальник	Марія Новикова	ру
2016	с	Готель останньої надії	Надія Звонарьова	ру
2017	с	Крила імперії	Афіна	ру
2017	с	Халупа боржника	дружина Кортікова	ру
2017	ф	Анатомія драми (короткометражний)	офіціантка	ру
2018	ф	Ідеальна дружина	Віка, мати-одиначка, подруга Валерії і коханка Андрія	ру
2018	с	Сорок трояндових кущів	Саша, топ-менеджерка московського банку, подруга Ганни і Іветти[5][6]	ру
2019	с	Чернов	Ольга Сергіївна Родіонова, капітан МВС	ру
2019	с	Північне сяйво. Сліди смерті	Ніка, вдова нафтового магната, наречена Томаса	ру
2019	ф	Побитий монолог / Trite monologue (короткометражний)	Марина, дівчина головного героя	ру
2020	с	Жінка наводить порядок	Анна Василівна Вешкіна, старша касирка в банку «СВН», наречена Михайла [9]	ру
2020	с	Агентство О.К..	Марія, коханка Микити	ру

Нагороди

• 2007 — переможець інтернет-голосування на сайті Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці в номінації «Головна роль — актриси 2007 року» — за роль Лори Вінгфілд у спектаклі «Сині троянди» за п'єсою " Скляний звіринець " Теннессі Вільямса в постановці Лева Шехтмана на сцені Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці.
• 2007 — приз глядацьких симпатій петербурзького товариства «Театрал» — за роль Лори Вінгфілд у спектаклі «Сині троянди» в постановці Льва Шехтмана на сцені Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці.
• 2009 — срібна медаль Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) за внесок в розвиток кримінально-виконавчої системи Росії — за роль Мадлен у телесеріалі «Гончі».
• 2010 — лауреат вищої театральної премії Санкт-Петербурга «Золотий софіт» у категорії «Драматичні театри» в номінації «Найкраща жіноча роль» — за роль Людмили Маргарітової в спектаклі «Пізня любов» у постановці Володимира Туманова на сцені Санкт-Петербурзького державного молодіжного театру на Фонтанці^[10] .
• 2013 — лауреатка III Російської національної акторської премії імені Андрія Миронова «Фігаро» в номінації «Найкращі з кращих» — за виконання ролей на драматичній сцені^[1][11] .
• 2016 — лауреатка III Всеросійського фестивалю «Волзькі театральні сезони» в Самарі в номінації «Найкраща жіноча роль» — за роль Емілі Вебб у виставі «Наше містечко» за однойменною п'єсою Торнтона Вайлдера (режисери-постановники — Семен Співак, Сергій Морозов) на сцені Санкт -Петербургского державного молодіжного театру на Фонтанці^[1] .
• 2017 — приз за найкращу жіночу роль в серіалі «Готель останньої надії» за результатами глядацького голосування на фестивалі "Віват, кіно Росії!".