Спільнота Святого Гермагора

Спільнота Святого Гермагора (словен. Družba sv. Mohorja, Mohorjeva družba) — найдавніше видавництво Словенії, має філіали у Клагенфурті (Австрія), Целє (Словенія) та Горіції (Італія).^[1] Названа на честь католицького святого Гермагора Аквілейського^[en]; заснована 27 липня 1851 за вказівкою єпископа Антона Мартіна Сломшека^[en], щоби навчати словенців грамоті. Влада офіційно визнала організацію у 1853, а у 1871 спільнота відкрила власне видавництво.^[2] До 1918 кількість членів спільноти перевищувала 90 тис. осіб; було опубліковано більше 16 млн книжок. За результатами плебісциту в Каринтії 1920 спільнота перебралася з Клагенфурта до Целє.^[2] Під час Другої світової війни у 1940 локації спільноти у Клагенфурті та Целє були ліквідовані нацистами, які знищили тиражі та конфіскували обладнання.^[3]

Спільнота Святого Гермагора
Держава	Словенія і  Австрія
Засновано	1851
Вебсайт: mohorjeva.at

Після завершення Другої світової війни друкарське обладнання було повернено, після чого спільнота поновила свою діяльність у 1945, а у 1954 було повторно відкрито видавництво.^[2] З тих пір відділення в Горіції почало публікувати щомісячний журнал Родина та дім (словен. Družina in Dom) та енциклопедію Біографія Примор'я (словен. Primorski Biografski Leksikon). Горіційське відділення співпрацює з клагенфуртським у видавництві щорічного альманаху. Відділення в Целє після Другої світової війни було націоналізовано та публікувало матеріали виключно соціалістичного спрямування до 1970, після чого було реорганізоване. Не дивлячись на те, що кількість членів відділення зменшилася з 60 тис. у 1970 до 25 тис. у 1990, на початку 1990-х воно залишалося одним із трьох найбільших видавництв Словенії.^[3]

У 2001 Спільнота Святого Гермагора відсвяткувала 150-річний ювілей. З моменту свого заснування до того часу видавництво випустило 40 млн книжок на території Словенії, що відмітив у своїй святковій промові перший президент країни Мілан Кучан.^[4]