Спіритуалізм

Спіритуалізм (від лат. spiritus — душа, дух) — філософське вчення, що визнає суттю світу духовну першооснову і розглядає матеріальне, як творіння духа (бога) і протилежне за своїм змістом матеріалізму. Окремі вчені ототожнюють спіритуалізм з ідеалізмом. У цьому з ними згоден «Кишеньковий словник атеїста» (1985), що стверджує, що «спіритуалізм — необхідний компонент всякої ідеалістичної філософії».

Основна концепція спіритуалізму полягає в тому, що явища матеріального порядку зводяться до духовних.

Як філософський термін уперше був уведений В. Кузеном. Надалі так стали називати школи й напрями у французькій та італійській філософії XIX-XX ст. Як спіритуалістичні можуть бути схарактеризовані різноманітні давні і нові філософські вчення. Спіритуалістичними за своєю суттю є й усі релігійні вірування в існування бога і безсмертя душі.

Див. також

• Спіритизм

Джерела та література

• О. Карагодіна. Спіритуалізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — С. 605. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Спіритуалізм [Архівовано 3 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія