Спірідон Олександр Федорович

Олександр Федорович Спірідон (рум. Alexandru Spiridon, 20 липня 1960, Єдинці, Молдавська РСР, СРСР) — молдовський футболіст, півзахисник, тренер.

Олександр Спірідон
Особисті дані
Повне ім'я	Олександр Федорович Спірідон
Народження	20 липня 1960(1960-07-20)[1] (65 років)
	Єдинці
Зріст	188 см
Громадянство	СРСР → Молдова
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
1976—1981 «Ністру» 54 (2) 1982 СКА (Київ) 34 (3) 1983 «Зоря» (Ворошиловград) 4 (0) 1983—1986 «Ністру» 85 (7) 1987—1990 «Зоря» (Бєльці) 133 (48) 1991 «Зімбру» 32 (5) 1992—1996 «Зімбру» 85 (42) 1996—1997 «Тілігул» 7 (6)
Національна збірна
1992—1995  Молдова 16 (1)
Тренерська діяльність**
1992—1994 «Зімбру» тренер 1994—1996 «Зімбру» 1994—2000  Молдова тренер 1997—1998 «Тілігул» 1998—1999 «Уніспорт» 1999 «Тілігул» 2000—2001 Молдова (мол.) 2001  Молдова 2001—2002 «Зімбру» 2002—2004 «Ністру» (Атаки) 2004—2016 «Шахтар» (Донецьк) тренер 2016—2017 «Зеніт» (СПб) тренер 2018—2019  Молдова
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Футболіст, який провів більшу частину своєї кар'єри у себе на батьківщині, вигравши поспіль п'ять національних титулів, є єдиним, хто отримував і титули найкращого гравця (1992) і найкращого тренера Молдови (2001). Крім того Спірідон був першим історичним капітаном збірної, і гравцем, який забив перший гол в історії збірної Молдови.

По завершенні ігрової кар'єри працював тренером. З 2004 по 2016 рік — помічник головного тренера «Шахтаря» (Донецьк). Очолював тренерський штаб збірної Молдови.

Біографія

Народився 20 липня 1960 року у молдавському містечку Єдинці. Розпочав кар'єру в 1976 році в «Ністру» (майбутній «Зімбру»), але через травму на високий рівень вийти не зумів.

	Я вже був гравцем молодіжної збірної СРСР — грав із Заваровим, Тараном. Загалом, подавав серйозні надії і дуже високо котирувався в колишньому СРСР. Але я як патріот вирішив піднімати футбол рідної Молдови. У 1979 році ми повинні були їхати на чемпіонат світу. А в ті часи було поширене таке явище, як матчі між командами майстрів і любителів. Ми їздили по селах і маленьких містах, грали з місцевими — так пропагувався футбол. І під час такого поєдинку в місті Фалешти, за два дні до від'їзду до збірної, мені зламали ногу. Обидві кістки... Це було моторошно: великий палець стопи дістав до коліна, нога просто бовталася. Досі люди кажуть, що такого жахливого крику, як тоді мій, більше в житті не чули. І все. Моя кар'єра тільки-тільки почалася... Одразу викликали санавіацію, переправили мене в Кишинів. Через добу прооперували, поставили апарат Ілізарова, з ним я проходив 13 місяців. Крім того, я сильно підірвав здоров'я рентгенограмами: їх робили по 7-8 у день, при тому, що в рік можна не більше двох! Але це було необхідно, рентген допомагав лікарям при підкручуванні шурупів, що сполучають кістки. Так за рік мені зробили 46 рентгенів. Коротше кажучи, я вибув з футболу надовго. А коли відновився, був уже не тим, втратив швидкість. Але продовжував грати: свій останній матч провів у 38 років.
— Олександр Спірідон[2]

В подальшому грав в українських СКА (Київ) та в ворошиловградській «Зорі»

З 1983 року знову грав у Молдові, спочатку за «Ністру», з яким довелося Олександру трохи пограти і у Вищій лізі чемпіонату СРСР. Це трапилося в тому ж 1983 році, коли «Ністру» на один сезон потрапив в елітну лігу союзного футболу. В тому чемпіонаті Спиридон відіграв 19 матчів, але команда в Вищій лізі не втрималась. ПізнішеСпірідон грав в «Зарі» з міста Бєльці і 1990 року знову повернувся в «Зімбру», до тренерського штабу якого приєднався в 1992 році.

Спірідон та Мірча Луческу під час роботи з «Шахтарем». 2009 рік.

Спірідон провів 16 матчів за збірну Молдови, забивши два голи^[3]. Він зіграв свій останній міжнародний матч 29 березня 1995 року проти Албанії (0:3)^[4].

З 1994 року тренував першу команду «Зімбру», після чого працював з молдовськими клубами «Тілігул» та «Уніспорт». Паралельно з 1994 по 2000 рік працював у тренерському штабі збірної Молдови, після чого очолив «молодіжку», але влітку наступного року Спірідон повернувся до головної команди країни, яку тренував до кінця року. За цей час здобув одну перемогу — над Азербайджаном (2:0) і зазнав чотири поразки — від Португалії (0:3), Словаччини (2:4), Румунії (2:3) і Туреччини (0:3)^[5].

У 2001—2002 роках знову очолював «Зімбру», а потім «Ністру» (Атаки).

Влітку 2004 року Мірча Луческу запросив Спірідона стати його асистентом у «Шахтарі» (Донецьк), де крім тренерських обов'язків також виконував роль перекладача^[6]. У цій ролі він виграв 21 національний титулів з «Шахтарем» (8 чемпіонатів, 6 Кубків і 7 Суперкубків), а також Кубок УЄФА 2007—2008. Крім того в січні 2012 року, після того як Луческу потрапив у лікарню після ДТП в Румунії, саме Спірідон займався підготовкою команди до другої половини сезону на тренувальному зборі в Дубаї^[7], а потім і очолював команду на турнірі Copa del Sol в Іспанії^[8].

В травні 2016 року разом із Луческу і всім іншим тренерським штабом перейшов на роботу в пітерський «Зеніт»^[9]. Наприкінці травня 2017 року Луческу було звільнено, і Спірідон разом з іншими тренерами залишив Санкт-Петербург.

На початку 2018 року змінив Ігоря Добровольського на посаді головного тренера збірної Молдови. За півтора року, 19 липня 2019 року, Футбольна федерація Молдови ухвалила рішення про припинення співпраці зі спеціалістом^[10].

Досягнення

Як гравець

• Чемпіон Молдови: 1992, 1992/93, 1993/94, 1994/95, 1995/96.
• Футболіст року в Молдові: 1992

Як асистент

• Чемпіон України (8): 2004/05, 2005/06, 2007/08, 2009/10, 2010/11, 2011/12, 2012/13, 2013/14
• Володар Кубку України (6): 2003/04, 2007/08, 2010/11, 2011/12, 2012/13, 2015/16
• Володар Суперкубка України (7): 2005, 2008, 2010, 2012, 2013, 2014, 2015
• Володар Кубка УЄФА (1): 2008/09
• Володар Суперкубка Росії (1): 2016
• Тренер року в Молдові: 2001

Нагороди

• Медаль «За працю і звитягу» (25 травня 2009) — за досягнення визначного спортивного результату — здобуття Кубка УЄФА 2009 року, виявлені мужність, самовідданість і волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету вітчизняного футболу^[11]
• Орден «За заслуги» III ст. (12 травня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, утвердження міжнародного спортивного авторитету України, багаторічну плідну працю та з нагоди 75-річчя від дня заснування футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк)^[12]