Стандартний гравітаційний параметр

У небесній механіці стандартний гравітаційний параметр μ астрономічного об'єкта є добутком гравітаційної сталої G і маси M небесного тіла.

${\displaystyle \mu =GM\ }$

Небесне тіло	μ (м3 с−2)
Сонце	1.32712440018(9)×1020[1]
Меркурій	2.2032(9)×1013[2]
Венера	3.24859(9)×1014
Земля	3.986004418(9)×1014
Місяць	4.9048695(9)×1012
Марс	4.282837(2)×1013[3]
Церера	6.26325×1010[4][5][6]
Юпітер	1.26686534(9)×1017
Сатурн	3.7931187(9)×1016
Уран	5.793939(9)×1015[7]
Нептун	6.836529(9)×1015
Плутон	8.71(9)×1011[8]
Ерида	1.108(9)×1012[9]

Для декількох об'єктів Сонячної системи значення μ відоме з більшою точністю ніж значення G або M.Оскільки здебільшого μ може вимірюватися із безпосередньо астрономічних спостережень, як це робилося в давнину. Розділення цієї величини на G і M повинно виконуватися вимірюванням сили тяжіння у лабораторних умовах, як це вперше було проведено у експерименті Кавендіша. У системі одиниць SI стандартний гравітаційний параметр вимірюється м³ с⁻². Однак, у науковій літературі і навігації космічних кораблів частіше використовують км³ с⁻².