Станкевич Олександр Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Станкевич.

Станкевич Олександр Володимирович (2 (14) вересня 1821, Бірюцький повіт, Воронізька губернія — 27 липня (9 серпня) 1912, Воронізька губернія) — письменник родом з української частини Вороніжчини, біограф і видавець літературної спадщини Т. М. Грановського; брат мислителя Миколи Володимировича Станкевича.

Станкевич Олександр Володимирович
рос. Александр Владимирович Станкевич
Народився	14 вересня 1821(1821-09-14)  невідомо, Бірюцький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія або Мухоудерівка, Алексєєвський район
Помер	1912  Новий Курлак, Бобровський повіт, Воронезька губернія, Російська імперія
Поховання	П'ятницький цвинтар[d]
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник
Знання мов	російська
Мова творів	російська
Жанр	повість[d]
Батько	Q123862068?
Брати, сестри	Станкевич Микола Володимирович[1] і Q104440657?

Біографія

Походив з українського дворянського роду. Батько — Володимир Іванович Станкевич (предводитель дворянства Острогозького повіту в 1837—1841 роках). У сім'ї було 9 дітей.

У 1832 році Олександра прийняли в приватний пансіон професора Павлова. У 1840—1841 навчальному році був студентом Харківського університету. Відвідував засідання гуртка старшого брата Миколи, а після його смерті склав власний гурток московської творчої інтелігенції : І. Забєлін, С. Соловйов, М. Рубінштейн, П.Чайковський та багато інших.

У 1869—1876 роках був гласним Московської міської думи.
Був великим землевласником і володів маєтком Курлак в Воронезької губернії. В 1870-х рр. — старшина потомствених дворян в Московській думі і почесний мировий суддя в Москві. Жив у власному будинку, у Великому Чернишевському (нині Вознесенському) провулку.

Пристрастю О. В. Станкевича було колекціонування картин і рідкісних книг. Він зібрав цінну колекцію полотен італійських і голландських майстрів живопису, багато шедеврів привіз з подорожей по Європі. У його бібліотеці було понад 4500 томів рідкісних книг з історії, літератури, політекономії, мовознавства. Значну її частину становили зарубіжні видання XVI—XVIII століть. Його колекцію після смерті успадкувала племінниця, дружина Г. Н. Габричевського, Олена Василівна Габричевська.