Станція мілкого закладення

Станція мілкого закладення — узагальнювальна назва кількох типів підземних станцій метрополітену, характерною рисою яких є мінімальна глибина закладення, безпосередньо нижче точки промерзання ґрунту.

Будівництво відкритим способом Олексіївської лінії в Олексіївській балці між існуючою станцією «23 серпня» і споруджуваною станцією «Олексіївська». Вигляд з Олексіївки в бік Павлова Поля. Тунелі не з'єднані. Праворуч обірваний пішохідний місток через балку

Будівництво станцій мілкого закладення здебільшого ведеться у відкритому котловані, закріпленому розстрілами, за допомогою типових конструкцій зі збірного або монолітного залізобетону.

Типова станція мілкого закладення зазвичай має два, рідше — один вестибюль, з'єднаний з платформою станції сходами, а якщо перепад висот перевищує 5 метрів, встановлюється також ескалатор на підйом (при перепаді більше 7-ми метрів — і підйом, і спуск здійснюється ескалаторами).

Станція «Берестейська» Київського метрополітену

Можна виокремити такі типи станцій мілкого закладення:

• Односклепінні
• Колонні трипрогонні
• Колонні двопрогонні
• Однопрогонні

Джерела

• Н. В. Смолянюк, В. П. Кожушко, А. В. Більченко. Метрополітен // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2025. — ISBN 966-02-2074-X.