Станіславчик (Польща)

Станіславчик (пол. Stanisławczyk) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Перемишль Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 163 особи (2011^[1]).

Село
Станіславчик пол. Stanisławczyk
Координати 49°44′00″ пн. ш. 22°51′00″ сх. д.
Країна	ПольщаПольща
Воєводство	Підкарпатське воєводство
Повіт	Перемишльський повіт
Гміна	Перемишль
Населення	163 особи (2011[1])
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код	(+48) 16
Поштовий індекс	37-733
Автомобільний код	RPR
SIMC	0608871
GeoNames	758436
OSM	↑1748161 ·R (Гміна Перемишль)
Станіславчик Станіславчик (Польща) Станіславчик Станіславчик (Підкарпатське воєводство)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Станіславчик.

Розташування

Розміщене недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 9 км на південний схід від Перемишля та 70 км на південний схід від Ряшева.

Історія

Станіславчик заснував як місто наприкінці XVII ст. львівський каштелян Станіслав Юзеф Фредро. Станіславчик швидко занепав і зійшов до рівня села, яке входило до 1772 р. до складу Перемишльської землі Руського воєводства.

15 листопада 1861 р. через село прокладена Галицька залізниця імені Карла Людвіга зі станцією в селі. У 1880 р. село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 42 будинки і 207 жителів; (192 греко-католики, 8 римо-католики і 7 юдеїв ).^[2]

У 1939 році в селі проживало 350 мешканців, з них 330 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів і 10 євреїв^[3]. Село входило до ґміни Поповичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області^[4]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в березні 1945 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР. За польськими офіційними даними (взятими пізніше в солтиса) з 15 до 20 травня 1947 р. під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави^[5] 14 українців, залишилось 311 польських переселенців та 6 українців, які повинні були вивезені пізніше. Натомість у списку професора Стефана Заброварного (уродженця Станіславчика) перераховуються 116 депортованих українців.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[1][6]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	94	22	64	8
Жінки	69	13	43	13
Разом	163	35	107	21

Церква

У 1915 р. в селі згоріла дерев’яна греко-католицька церква, тому наступного року була збудована богослужбова каплиця Чуда св. Михаїла, а наприкінці 1930-х років зведена мурована церква св. Архангела Михаїла. До депортації українців була філіяльною церквою, яка належала до парафії Германовичі Нижанківського деканату Перемишльської єпархії. Надалі стояла пусткою, у 1966 р. зруйнована.

Пам’ятки

• Будівля залізничної станції.
• Рештки колишнього греко-католицького цвинтаря.
• Рештки ґрунтових фортифікацій XVII ст.

Уродженці

• Карванський Дмитро Іванович — поручник Дивізії «Галичина» та УПА, сотенний сотні «Громенка» «Ударники-2».