Перемишльський повіт (II Річ Посполита)

Перемишльський повіт (нім. Bezirk Przemyśl; пол. Powiat przemyski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі та УРСР. Центром повіту було м. Перемишль.

Перемишльський повіт

Округ	Перемиський (до 1867)
Коронний край	Королівство Галичини та Володимирії
Країна	Австрійська імперія Австро-Угорщина
Центр	Перемишль
Створений	1854
Площа	1002 км² (1910)
Населення	159 991 (1910)
Найбільші міста	Перемишль, Нижанковичі, Дубецько, Красічин

Не плутати з Перемишльським повітом сучасної Польщі.

У складі Австро-Угорщини

Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Перемишль (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).

Сам Перемишльський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль.

Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до попереднього Перемишльського повіту (з 47 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Нижанковичі (з 46 гмін), 19 гмін повіту Радимно, 5 гмін (Буців, Медика, Шегині, Поздяч, Торки) повіту Мостиська та 1 гміна (Саночани) повіту Стара Сіль. Однак у повіті існували три окремі судові округи (повіти) — Перемишль, Нижанковичі й Дубецько.

Перемишльський повіт за переписом 1910 р. налічував 133 гміни (самоврядні громади) і 108 фільварків та займав площу 1002 км². В 1900 році населення становило 144 875 осіб, в 1910 році — 159 991 особа. Більшість населення — 79 924 українці-грекокатолики (50 %), 56 623 римокатоликів (35 %) складали поляки і латинники, 22 543 юдеї становили близько 14 % населення.^[1]

Українська більшість населення повіту початково стабільно обирала українців послами до Галицького сейму від повіту за IV курією (1861 р. — Григорій Гинилевич, 1867 р. — Василь Ковальський, 1870 р. — Григорій Шашкевич), однак після 1877 року польська влада протягувала поляків силовим пресингом, який іноді українцям вдавалося подолати (1895 р. — Степан Новаківський, 1913 р. — Теофіл Кормош).

У складі ЗУНР

З першого листопада 1918 р. в Перемишлі діяла змішана українсько-польська комісія (по 4 особи з кожного боку), але 4 листопада місто опинилось поділеним: українцям дісталось правобережжя, а полякам — Засяння. Після прибуття військової підмоги поляки 10 листопада захопили все місто й ув'язнили членів повітової ради.

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР. Головою Повітової УНРади обраний адвокат д-р Теофіль Кормош (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — директор гімназії Андрій Алиськевич, від повіту — професор гімназії Михайло Демчук.^[2]

Під польською окупацією

Перемишльський повіт
Основні дані
Країна:	Польська республіка (1918—1939)
Воєводство:	Львівське
Утворений:	1867
Населення:	162.500
Площа:	1 002 км²
Густота:	162 осіб/км²
Населені пункти та ґміни
Повітовий центр:	м. Перемишль
Мапа повіту
Повітова влада

Включений до складу Львівського воєводства Польщі після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Українська більшість населення повіту обирала послом до Польського сейму від повіту Володимира Загайкевича у 1928 і 1930 роках.

Зміни адміністративного поділу

Перемишльський повіт

1 липня 1924 р. з території земель фільварку Буців утворена гміна Польська Маринка для польських колоністів^[3].

1 жовтня 1927 р. з частин територій сільських громад (гмін) Дрогоїв, Гнатковичі і Малковичі утворено сільську гміну Орли^[4], а з земель села Трійчичі — гміну Вацлавичі^[5].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 11 квітня 1929 р. вилучено присілок Залісся з гміни Красічин і частину гміни Рікшиці та з них утворено самоврядну гміну Залісся^[6].

1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни^[7] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)

1. Перемишль
2. містечко Нижанковичі — міська ґміна до 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1924 рр. — 121

1924—1927 рр. — 122

1927—1929 рр. — 124

1929—1934 рр. — 125

1934—1939 рр. — 13

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Германовичі	Аксманичі, Вітошинці, Горохівці, Германовичі, Даровичі, Заболотці, Клоковичі, Княжичі, Конюша, Конюшки, Корманичі, Куп'ятичі, Лучичі, Мальговичі, Молодовичі, Негрибка, Пікуличі, Підмостичі, Сілець, Серакізці, Сільча, Станіславчик, Фредрополь	23
2	Ґміна Дубецько	Бахорець, Гутисько-Ненадовске, Дрогобичка, м. Дубецько, Ісканя, Костева, Півхова, Передмістя Дубецьке, Руське Село, Сільниця, Сливниця	11
3	Ґміна Журавиця	Болестрашичі, Бушковичі, Бушковички, Вовче, Вишатичі, Журавиця	6
4	Ґміна Кривча	Бабичі, Бахів, Воля-Кривецька, Купна, Кривча, Ненадова, Речпіль, Рушельчичі, Скопів, Середна, Хирина	11
5	Ґміна Кіньківці	Белвин, Вапівці, Вуйковичі, Коритники, Кіньківці, Лутівня, Острів	7
6	Ґміна Медика	Медика, Шегині.	2
7	Ґміна Міженець	Боратичі, Боршевичі, Библо, Вілюничі, Грушатичі, Дешичі, Дроздовичі, Зоротовичі, Міженець, Пацьковичі, Саночани, Стороневичі	12
8	Ґміна Нижанковичі	Нижанковичі (з 1934)	1
9	Ґміна Ольшани	Брилинці, Вільшани, Красичі, Кречкова, Мільнів, Рікшиці, Тисова, Холовичі.	8
10	Ґміна Оріхівці	Батичі, Вацлавичі (з 01.10.1927), Гнатковичі, Дрогоїв, Дуньковички, Кусеничі, Мацьковичі, Малковичі, Орли (з 01.10.1927), Оріхівці, Трійчичі	11
11	Ґміна Поповичі	Биків, Гуречко, Гурко, Коровники, Новосілки, Плешевичі, Поповичі, Перекопань, Рожубовичі, Селиська, Тишковичі, Хідновичі, Храпличі, Циків, Яксманичі	15
12	Ґміна Пралківці	Залісся (з 11.04.1929), Красічин, Кругель Малий, Кругель Великий, Пралківці, Сливниця, Тернівці	7
13	Ґміна Стібно	Барич, Буців, Валява, Дусівці, Накло, Польська Маринка (з 01.07.1924), Поздяч, Склад Сільний, Стібенець, Стібно, Торки, Халупки Дусівські	12

* Виділено місто та містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 51 % населення повіту^[8].

У 1939 році в повіті проживало 167 340 мешканців (78 915 українців-грекокатоликів (47,16 %), 2 800 польськомовних українців-грекокатоликів (1,67 %), 4 475 українців-латинників (2,67 %), 54 695 поляків (32,68 %), 4 140 польських колоністів міжвоєнного періоду (2,47 %), 22 215 євреїв (13,28 %) і 100 німців та інших національностей (0,06 %))^[9].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 162 544 населення ніби-то було аж 86 393 (53,15 %) поляків при 60 005 (36,91 %) українців, 15 891 (9,78 %) євреїв і 76 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.

У складі СРСР

У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Перемишльський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області^[10]. 17 січня 1940 року територія повіту поділена на Медиківський, Нижанковицький і Перемишльський райони.

Територія колишнього повіту в складі сучасної України

Сьогодні в межах України перебувають: колишня ґміни Міжинєц та Нижанковичі повністю, ґміна Поповичі — села Биків, Новосілки, Плешевичі, Поповичі, Тишковичі, Хідновичі, Циків, ґміна Германовичі — села Заболотці (нині в межах Нижанковичів) та Підмостичі, ґміна Медика — село Шегині, ґміна Стібно — село Буців.

Див. також

• Львівське воєводство
• Польська Республіка (1918—1939)