Станіслав Вольський

Станіслав «на Підгайцях» Вольський гербу Півкозич (1523—1566) — польський шляхтич, урядник Речі Посполитої, власник маєтностей.

Станіслав Вольський
Народився	1523
Помер	25 вересня 1566[1]
Поховання	катедра Івана Хрестителя (Варшава)
Країна	Королівство Польське
Alma mater	Ягеллонський університет
Знання мов	польська
Посада	маршалок надвірний коронний[1], каштелян сандомирськийd, Q64760333?, староста варшавськийd, староста кшепіцькийd, староста лянцкоронськийd і Q64850122?
Рід	House of Wolski (Półkozic)d
Батько	Миколай Вольський
Брати, сестри	Mikołaj Wolskid
Діти	Миколай Вольський
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольський.

Життєпис

Народився 1523 року. Батько — Миколай Вольський (пом. 1548)  — син Миколая, равського каштеляна, закінчив Краківський університет. Мати — Анна з Глінок, донька віського каштеляна.

Дідич Підгайців, каштелян бжезінський, равський, сандомирський, староста кшепицький. Посівши посаду каштеляна сандомирського, отримав місце в Сенаті Речі Посполитої.

У 1563—1566 надвірний коронний маршалок, близький до короля Зиґмунта ІІ Августа.

Підписав унію Освенцімського та Заторського князівств.

Як і батько, був ревним католиком; під час Реформації, коли перехід шляхетських родин у протестантство набув загрозливих масштабів, залишився вірним папському престолові. На засіданні Сенату в 1565 році, коли обговорювалося питання розриву з Римом, Станіслав єдиний виступив проти.

Помер 1566 року, був похований у Варшаві в костелі Івана Хрестителя (згодом став катедральним); надгробок встановили дружина Барбара з Тарновських, яка померла 1570 року, і син Міколай.

Сім'я

Був одружений двічі. Перша дружина — можливо, сєрадзька воєводичка Ласька, донька Альбрехта, друга — Барбара з Тарновських гербу Леліва (?—1570), донька сандомирського воєводи Станіслава «Спитка» Тарновського (1514—1568).

Діти — від першого шлюбу:

• Барбара — перша дружина бжесць-куявського воєводи Рафала Лещинського (1526—1592)^[2], їхній син Анджей Лещинський (1559—1606). Лещинські були лідерами польської Реформації, кальвіністами, у своєму родинному маєтку Лєшно надали притулок Богемським (чеським) братам; — від другого шлюбу з Барбарою з Тарновських:
• Міколай (1553—1630) — алхімік, дідич Підгайців, у 1605 продав місто Станіславові Ґольському; разом з матір'ю поставили батьку надгробок у базиліці св. Яна Варшави.^[3]
• Ян — зять^[4] Єжи Язловецького, у 1583 згаданий як дідич Підгайців;
• Зофія — перша дружина київського підкоморія Дмитра Скуміна-Тишкевича (†1609)^[5]
• Катажина