Станіслав Любомирський (маршалок)

Станісла́в Любоми́рський (пол. Stanisław Lubomirski; 25 грудня 1722, Краків — 12 серпня 1783, Ланьцут) — князь, державний діяч Речі Посполитої. Стражник великий коронний (1752 р.), маршалок великий коронний (1766 р.).

Станіслав Любомирський
пол. Stanisław Lubomirski
Народився	25 грудня 1722(1722-12-25) або 1719[1]  Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща[1] або Краків, Річ Посполита
Помер	12 серпня 1783(1783-08-12)[1][2]  Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Польща[1]
Поховання	Ланьцут
Країна	Річ Посполита
Діяльність	політик, державний службовець
Галузь	політика[3] і державна служба[3]
Знання мов	польська[3]
Членство	The Three Brothersd і масонство
Посада	великий маршалок коронний[2], посол Сейму Речі Посполитої[d], учасник виборів короля Польщіd, Староста Висьлицькийd, калуський старостаd і великий коронний стражник[d][4]
Рід	Любомирські
Батько	Юзеф Любомирський[1]
Мати	Teresa Mniszechd
У шлюбі з	Ізабела Любомирська[1]
Діти	Julia Lubomirskad, Олександра Потоцька, Констанція Жевуська і Elisabeth Lubomirskad
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Станіслав Любомирський.

Біографія

Молодший син князя, воєводи чернігівського Юзефа Любомирського та його другої дружини Терези Мнішек (перша — Констанція Белжецька.^{[5][джерело?]} Після смерті батька 1732 року його опікунам, протекторами стали Чарторийські, чому сприяла кузина Софія з Сенявських Чорторийська. В 1735-1737 роках разом з братом Антонієм навчався в лицарській академії (Лєґніца), потім — лицарській академії Турина (за даними короля С. А. Понятовського). 1744 року — посол на сейм від Львівської землі. 7 червня 1752 року став стражником великим коронним. Наприкінці 1772 року поглибились його суперечки з Чорторийськими та королем, наближення до табору їх конкурентів — Потоцьких; шлюб найстаршої доньки з Іґнацієм Потоцьким відбувся без участи короля 27 грудня 1772 року. 1782 року отримав від «скарбу Австрії» Калуське староство.

Мав слабке здоров'я, хворів на сухоти, помер 12 серпня 1783 року в Ланьцуті, був похований там же. По його смерті вдова перейняла правом «доживоття» земські маєтки, королівщини, борги — 6 млн злотих польських.^[6]

Родина

9 червня 1753 року одружився з донькою князя Олександра-Августа Чорторийського Ельжбетою Геленою Анною. У посаг дістав, зокрема, Бережани, Сатанів. Діти :

• Ельжбета
• Юлія
• Александра — дружина Станіслава Костки Потоцького,
• Констанція Малґожата.