Станіслав Мацейовський

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацейовський.

Станіслав Мацейовський, Мацєйовський гербу Цьолек (нар. 1500 — пом. 1563) — державний діяч Королівства Польського; придворний королівський, стольник королеви (1535, 1538), писар гродський і земський сандомирський (1536—1543), каштелян жарновський (1543), радомський (1544—1545), люблінський (1545—1550), войніцький (1550—1553), сандомирський (1553—1563); надвірний маршалок (1553—1563); староста завіхостський (1543—1563), любомльський (1549—1563).

Станіслав Мацейовський пол. Stanisław Maciejowski
Родовий герб Цьолек
Писар земський сандомирський
1536 — 1543
Монарх:	Сигізмунд I Старий
Попередник:	Павел Колачовський
Наступник:	Павел Оссовський[pl]
Каштелян жарновський
19 січня 1543 — 25 грудня 1543
Попередник:	Ахацій Йордан із Заклічина[pl]
Наступник:	Станіслав Збонський
Каштелян радомський
1544 — 19 вересня 1545
Попередник:	Павел Дунін-Вольський
Наступник:	Бернард Мацейовський
Каштелян люблінський
19 вересня 1545 — 27 липня 1550
Монарх:	Сигізмунд I Старий, Сигізмунд II Август
Попередник:	Анджей Тенчинський[pl]
Наступник:	Бернард Мацейовський
Каштелян войніцький
27 липня 1550 — 14 вересня 1553
Монарх:	Сигізмунд II Август
Попередник:	Ян Спитек Тарновський
Наступник:	Міколай Мишковський
Надвірний маршалок
1553 — 1563
Попередник:	Ян Ґабрієль Тенчинський
Наступник:	Станіслав Вольський
Каштелян сандомирський
14 листопада 1553 — 1563
Попередник:	Пйотр Зборовський[pl]
Наступник:	Станіслав Мишковський[pl]
Народження:	1500
Смерть:	не раніше 16 січня 1563 і не пізніше 14 квітня 1563
Країна:	Королівство Польське
Рід:	Мацейовські гербу Цьолек
Батько:	Бернард Мацейовський[d]
Мати:	Ядвіґа з Подлодовських
Шлюб:	Анною зі Стоянців Чурилівна
Діти:	Катажина[pl], Каспер, Станіслав, Уршуля

Життєпис

Станіслав народився 1500 року в сім'ї каштеляна чеховського та люблінського Бернарда Мацейовського та Ядвіґи з Подлодовських. Мав 2 братів — Самуеля та Бернарда й сестру Уршулю^[1].

Свою кар'єру Станіслав Мацейовський розпочав, очевидно, при дворі — спочатку 1529 року як королівський придворний^[2], пізніше був стольником королеви Бони Сфорци (1535^[3], 1538^[2]). Також, він працював у Сандомирі в місцевих судах. Спочатку, ймовірно, був гродським писарем^[3], 3 7 квітня 1536 року став земським писарем сандомирським^[4]. 1541 року їздив як королівський посол до імператора Карла V Габсбурга^[3].

19 січня 1543 року був призначений на посаду каштеляна жарновського^[5]. Цього ж року, після смерті батька, одідичив після нього староство завихостське^[3]. На початку наступного року обійняв посаду каштеляна радомського^[6]. 19 вересня 1545 року король номінував Мацейовського на посаду каштеляна люблінського^[7].

Після смерті короля Сигізмунда I, молодий король Сигізмунд II Август 1548 року призначив Мацейовського охмістром двору королеви Барбари Радзивілл^[8]. Станіслав перебував із королевою у Вільні до її смерті 1551 року. Після цього знову був королівським придворним, отримав за службу королеві в пожиттєве безоплатне користування староство любомльське (місто Любомль і 16 сіл), яке приносило близько 4000 флоринів річного доходу^[9].

27 липня 1550 року Станіслав Мацейовський був номінований на посаду каштеляна войніцького^[10]. 1553 року король призначив Станіслава Мацейовського маршалком надвірним коронним^[11]. 15 вересня цього ж року він став також каштеляном сандомирським^[12]. Обидві посади він обіймав до кінця життя.

Після смерті брата Бернарда 1551 року, Станіслав Мацейовський став опікуном його сина — майбутнього кардинала Бернарда Мацейовського. Останній жив у будинку дядька, здобув там виховання та початкову освіту^[13]. У своїй резиденції в Кракові надвірний маршалок створив двірцеву школу, в якій навчалися його сини та родичі, зокрема, племінник Бернард, і діти з оточення двору, наприклад Марцін Лешьновольський^[pl]. Учителями в школі були Бенедикт Гербест і Ян Миліус^[pl][14].

1555 року Сейм постановив, що Станіслав Мацейовський повинен очолити посольство до Риму, котре мало повідомити папу Павла IV про існуючі в Польщі релігійні труднощі, й подало б йому пропозиції щодо виходу з цієї ситуації (пропонувалося: впровадити польську мову до літургії; допустити приймання євхаристії «із келихом» — хлібом і вином; надати можливість шлюбу для священників)^[15] і, крім загального собору, скликання національного синоду^[16]. 1556 року за дорученням короля він виїхав разом із невеликим почтом, що супроводжував королеву Бону до Венеції, а далі вирушив до Риму на зустріч із понтифіком.

Імовірно, 1563 року Станіслав Мацейовський знову їздив із посольством до папи з послухом. Цього ж року був відправлений із військом до Литви проти Московського царства^[17], тоді ж і помер^[3].

Маєтності

Станіслав Мацейовський був дідичем Мацейовиців, Рознішева, Нєджьвядів^[3], також отримав від батька Ратошин, Жидівське й половину Ходля^[18]. Продав 1538 року Бруд біля Радома, разом із братом Самуелем поступилися селами Бєлави та Міроніци двоюрідному братові Міколаєві, отримав 1550 року Порембу та Вєжбє в Краківському повіті, 1553 року Віняри та Віняркі в Сандомирському повіті^[3]. 1558 року отримав маєтки Олеськ й Мозур (тепер — Мосир)^[17].

1537 року польський король Сиґізмунд I Старий подарував Станіславові Мацейовському село Лукове в Холмській землі. Ця звістка є першою згадкою про волинське містечко Луків^[19]. 1557 року Мацейовський звернувся до короля Сигізмунда II Августа з проханням заснувати на землях Лукова місто і назвати його Мацейовим. Король дав дозвіл на перейменування Лукова на Мацеїв, надав йому статус міста та маґдебурзьке право, можливість проводити ярмарки й збудувати замок^[20]. У Люстрації 1564—1565 років у Любомльському старостві згадується новостворене місто Мацеїв, а також, засноване Мацейовським неподалік від нього село Зачернече (тепер — Зачернеччя)^[21]. У Мацейові сандомирський каштелян фундував замок і костел^[22].

Станіслав Мацейовський отримував зі своїх маєтностей Рознішев, Поремба, Віняри, Луків, Подчай, Олеськ, Мозур і Любомльського та Завихостського староств сукупний дохід 6808 злотих, чистий річний дохід (після сплати податків і зборів) 4538 злотих^[23].

Сім'я

Станіслав Мацейовський близько 1547 року^[24] одружився з Анною зі Стоянців Чурилівною гербу Корчак, доньці Міколая Чурила, краківського бурґграфа, дідичкою Максимовичів, Лановичів і Піляшковиців у Перемишльській землі й Романова у Львівській землі^[3]. Подружжя мало 4 дітей:

• Катажину^[pl] (1530—1596) — дружину королівського ротмістра Каспера Мацейовського, Якуба Гербурта та сяноцького стольника й підкоморія, каштеляна перемишльського Анджея Ваповського^[pl];
• Каспера (пом. 1611) — каштеляна люблінського, конюшого великого коронного;
• Станіслава (пом. 1595) — старосту завихостського^[25];
• Уршулю — дружину Яна Боґуша^[pl][17]; за іншими даними вона була донькою брата Станіслава — Бернарда Мацейовського^[26]).

У культурі

Станіслав Мацейовський є одним із дійових осіб ренесансного твору "Польський придворний"^[pl] (1566) Лукаша Ґурніцького. У творі він, зокрема описується так:

..хоча його освіченість була досить великою, як і показує його творчість (вірші), проте він був відомий не стільки цим, скільки своєю чеснотою, людяністю, добротою та своїми мудрими судженнями при пораді; він нікому поганого не замишляв, нікому зла не робив, не було в ньому жадоби здобуття ні багатства, ні титулів, не було в ньому заздрості, не було в ньому огидної моралі, але було те, що ця людина не могла намилуватися свободою

^[27]