Старий Іржавець

Старий Іржа́вець — село в Україні, у Оржицькій селищній громаді Лубенського району Полтавської області. Населення становить 677 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Староіржавецька сільська рада.

село Старий Іржавець
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Полтавська область
Район	Лубенський район
Тер. громада	Оржицька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA53040070250046629
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1764 року
Населення	677 осіб
Площа	4,503 км²
Густота населення	150,34 осіб/км²
Поштовий індекс	37741
Телефонний код	+380 5357
Географічні дані
Географічні координати	49°44′49″ пн. ш. 32°36′0″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	107 м
Місцева влада
Адреса ради	37700, Полтавська обл., Лубенський р-н, селище Оржиця, вул. Центральна, 24
Карта
Старий Іржавець
Старий Іржавець
Мапа
Старий Іржавець у Вікісховищі

Географія

Село Старий Іржавець знаходиться біля витоків річки Ржавець, нижче за течією примикає село Новий Іржавець.

Історія

Виник в другій половині XVIII ст. Згадується як хутір сотенного осавула Семперовича. У 1802 р. в селі побудовано церкву, а у 1897 р. споруджено новий Всесвятський храм. Назва походить від річки Іржа чи Іржавчик, що тут протікала.

З 1917 — у складі УНР. З 1991 — у державі Україна.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1947—1947^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Оржицької селищної громади^[2].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Оржицького району, село увійшло до складу новоутвореного Полтавського району^[3].

Символіка

Затверджений 8 червня 2007 р. рішенням сесії сільської ради. Автор — С.Дерев'янко. Герб є напівпромовистим.

Герб

На червоному полі здиблений срібний кінь із золотою гривою, хвостом і копитами стоїть над срібною пониженою тонкою хвилястою балкою, зліва вгорі — золотий лапчастий хрест у золотому кільці. Щит обрамований декоративним картушем i увінчаний золотою сільською короною.

За переказами старожилів, у цьому місці козаки напували коней, які дуже іржали, й тому нібито виникла назва річки Іржавчик. Золотий хрест в ореолі символізує високу духовність мешканців територіальної громади та уособлює храмове свято Різдва Пресвятої Богородиці. Срібна хвиляста смуга вказує на річку Іржавчик, яка тепер перетворилася на кілька ставків.

Прапор

Квадратне полотнище, на якому здиблений білий кінь із жовтою гривою, хвостом і копитами на червоному полі, обрамованому білою смугою (шириною в 1/35 сторони прапора) і лиштвою з жовтих і блакитних трикутників (завширшки в 1/8 сторони полотнища).

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 530680, розташована у приміщенні сільської ради.

Результати

• зареєстровано 444 виборці, явка 59,68%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 46,01%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 16,73%, за «Опозиційну платформу — За життя» — 11,41%.^[4] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримала Анастасія Ляшенко (Слуга народу) — 25,19%, за Фахраддіна Мухтарова (самовисування) — 18,70%, за Костянтина Іщейкіна (самовисування) — 15,65%^[5].

Освіта

В селі працює Староіржавецька ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка розташована на розі траси до Оржиці та вулиці Шкільної. У школі навчається 80 учнів. Школа розміщується в просторому приміщенні. Директором школи є Черненко Лілія Василівна.

Пам'ятки

• Всіхсвятська церква дерев'яна православна церква, збудована 1802.
• Братська могила радянських воїнів^[d];
• Пам'ятний знак полеглим воїнам-односельчанам^[d];

Уродженці села

• Зіненко Микола Григорович (1893–1938) — український радянський діяч, голова Коростенського і Проскурівського окрвиконкомів, секретар Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) УСРР. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в червні 1937 — 1938 р., розстріляний 1938.
• Холоша Володимир Іванович (1955) — український атомний енергетик на ЧАЕС, державний діяч. Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (з 24 грудня 2010). Екс-Міністр України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (1994–1996).
• Поліщук Василь Валерійович (1995-2022) — молодший сержант Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)