Старий бульвар (Житомир)

Старий бульвар — бульвар в Корольовському районі Житомира.

Старий бульвар  Україна
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Старе місто
Район	Корольовський
Загальні відомості
Протяжність	1,1 км
Поштові індекси	10008
Транспорт
Рух	двосторонній
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Забудова	громадська,багатоповерхова житлова, малоповерхова житлова
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа

Характеристики

Розташування

Знаходиться в центральній частині міста, в Старому місті, на теренах історичної місцевості, відомої в ХІХ столітті як Дівоче Поле. Кінець бульвару розташований на схилах Петровської Гори.^[1] Починається з Великої Бердичівської вулиці, прямує на південний захід, завершується в Шодуарівському парку. Має перехрестя з вулицями Віктора Косенка та Університетською, Фещенка-Чопівського, Синельниківською та Шодуарівським провулком.

Забудова

Старий бульвар з комплексом фонтанів і благоустроєм є пам'яткою архітектури місцевого значення.^[2] Вагома частка житлової та громадської забудови вулиці представлена архітектурою другої половини ХІХ — початку ХХ століття.

Пам'ятки архітектури місцевого значення^[3]

• № 7 — будівля окружного суду, 1893-1894 рр. побудови;
• № 16/1 — особняк міського голови Житомира Івана Оскаровича Доманевського, 1904 року побудови^[4];
• № 22 — особняк родини де Шодуар (щойно виявлена пам'ятка архітектури місцевого значення), побудови початку ХХ століття;
• № 34 — парк ім. Ю.О.Гагаріна, закладений в останній чверті ХІХ століття.

Пам'ятки монументального мистецтва^[5]

• Пам'ятка монументального мистецтва національного значення на розі вулиці Великої Бердичівської та Старого бульвару, 1899 року створення (охоронний номер 060001-Н). До 2023 року у реєстрах вказана як пам'ятник О.С. Пушкіну — російському поету. У 2023 році демонтовано
• Пам’ятник викладачам та студентам сільськогосподарського інституту, які загинули в роки ВВВ — між будинками № 7 та № 9. Встановлений в 1967 році.
• Пам’ятний знак працівникам органів внутрішніх справ, які загинули при виконанні службових обов’язків — біля будинку УМВСУ по Житомирській області. Встановлений в 1996 році.
• Пам’ятний знак Г.О. Готовчицю — першому міністру України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС — на фасаді будинку № 12. Встановлений в 1996 році.

Історія

Закладений у 1870-х роках згідно з генеральними планами міста середини ХІХ століття у переважно вільній від забудови місцевості Дівоче Поле, що до 1863 року належала жіночому католицькому монастиреві сестер-милосердя (шаріток). Забудова бульвару розпочалася наприкінці ХІХ століття. Первинна (історична) забудова значною мірою формувалася за рахунок будівництва елітних особняків та громадських будинків, серед яких, зокрема:

• прибутковий будинок Шапіро — побудови другої половини ХІХ століття в стилі еклектизму, на розі з Великою Бердичівською вулицею^[6];
• будівля окружного суду — 1897 року будівництва в стилі модернізованого бароко^[7] (нині головний корпус Поліського національного університету);
• особняк Житомирського міського голови Старосвєтського — побудови кінця ХІХ століття, на розі з Пушкінською вулицею (знесений в 1994 році; фрагмент головного фасаду особняка збережено та вбудовано у головний фасад нової будівлі, зведеної у 1995 році)^[7];
• особняк Житомирського міського голови Доманевського — 1904 року побудови в стилі модерн^[8];
• особняк родини де Шодуар — побудови початку ХХ століття^[3][8].

Поряд з вищенаведеними будівлями, наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття здійснювалося будівництво більш простих одноповерхових жтлових будинків садибного типу.

У розмовній практиці з кінця ХІХ століття містяни розділяли нинішній Старий бульвар на чотири частини в межах чотирьох кварталів, сформованих обабіч бульвару. Відлік розпочинався від Великої Бердичівської вулиці. Перший бульвар — в межах вулиць Великої Бердичівської й Пушкінської, Другий бульвар — між вулицями Пушкінською й Ніколаєвською (нині Фещенка-Чопівського), третій — в межах вулиць Ніколаєвської та Синельниківської, четвертий — від Синельниківської вулиці до берега Тетерева.

У 1899 році на вході до Першого бульвару урочисто відкрито перший в місті пам'ятник О.С. Пушкіну на добровільні внески житомирян.^[9]

У 1922 році на Другому бульварі, навпроти будівлі колишнього Окружного суду постав пам'ятник Леніну.^[10]

У 1931 році на початку Другого бульвару^[11] відкрито пам'ятник Миколі Щорсу. Демонтований під час Другої світової війни.

До 1950-х років бульвар був довшим. На початку ХХ століття завершувався на березі річки Тетерів, до якої на схилі Петровської Гори спускався терасами, допоки не були побудовані сходи до річки. У 1939 році на Четвертому бульварі, перед входом до парку культури та відпочинку влаштовано колонаду, а також фонтан.^[12] Наприкінці 1930-х років реконструйовані (за іншими даними побудовані^[13]) сходи, що сполучили центральну алею парку з набережною річки Тетерів. Внаслідок реконструкції кінця 1940 — початку 1950-х років, Четвертий бульвар ліквідовано з приєднанням його початку, між провулком ІІІ Інтернаціоналу (нині Шодуарівським) та колонадою, до Третього бульвару, іншу ж його частину включено до складу міського парку культури та відпочинку як головною алеєю, у відповідності до проєкту 1938 року.^[14]

У 1950 — 1960-х роках забудова, представлена житловими будинками садибного типу, між ннішніми вулицями Великою Бердичівською та Фещенка-Чопівського, поступово замінювалася на чотири-, п'ятиповерхові житлові «сталінки» й «хрущовки».

У 1980 році була здійснена докорінна реконструкція бульвару з заміною покриттів, демонтажем залізобетонних огорож алей, встановленням стилізованих світильників у стилі «ретро». Наприкінці бульвару, вздовж схилу Петровської Гори, побудовано фонтан «Каскад».

В останні роки існування СРСР на місці знесених садиб між нинішніми вулицею Фещенка-Чопівського та Шодуарівським провулком розпочато побудову гастрольного театру на 1500 місць. Невдовзі будівництво було заморожене.^[15] У 2014 році недобудову знесено, на території запланованого будівництва постала житлова багатоповерхівка.^[16]

Історія зміни назв

• До 1919 року — Бульварна вулиця;
• до 1953 року — вулиця Третього Інтернаціоналу;
• 1953 — 1955 — вулиця Сталіна;
• 1955 — 1961 — проспект Сталіна;
• 1961 — 1967 — Жовтнева вулиця;
• 1967 — 1988 — вулиця імені 50-річчя Жовтня;
• 1988 — 1993 — Жовтневий бульвар;
• з 1993 року — Старий бульвар.