Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Старовєр Давид Олександрович
Старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Дави́д Олекса́ндрович Старовєр (11 липня 2000 — 14 квітня 2024) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
Remove ads
Життєпис
Узагальнити
Перспектива
Навчався у єврейській школі «Яд-Веезер» (нині НВК «Ор Менахем»)[1] з 1 по 2 клас, потім до 7 класу у ліцеї № 32, після чого вступив та закінчив Київський військовий ліцей імені Івана Богуна до 2018 року[2], потім здобував юридичну освіту у Вінницькому національному аграрному університеті та продовжив навчання на денному відділенні магістратури Одеського національного університету, який не закінчив через війну. При наявності 2 відстрочок пішов добровольцем боронити рідну Україну.[3]
З березня 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України взяв участь у підтримці особового складу в/ч-А2556, за що отримав подяку від командира цієї частини.
У 2023 році приєднався добровольцем до лав ЗСУ.[4] Після проходження навчання у Великобританії[3] боронив Батьківщину від росіян у складі 59 ОМБ ім. Якова Гандзюка. Був старшим солдатом та мінометником.[5] Виконував військові завдання на Покровському напрямку[6]. 24 жовтня 2023 року виконував бойове завдання під Авдіївкою зазнав важкого поранення, втім після відновлення знову повернувся на фронт.[7] Після повернення на фронт виконував військові завдання на покровському напрямку.[6] Паралельно з проходженням служби у в/ч-А2980 Давид пройшов професійний відбір для подальшого проходження служби в ГУР МОУ.[2]
Життя воїна обірвалося поблизу села Нетайлове, Донецької області[8], 14 квітня під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, прикриваючи своїх побратимів при наступі ворожої дрг Давид загинув[2]. Йому назавжди залишилось 23 роки.[9]
З 15 квітня 2024 року воїн вважався безвісти зниклим. У пошуках зокрема брали участь Федерація єврейських громад України (ФЕГУ), головний рабин ХаБаДу в Україні Моше Асман та військовий капелан Яків Синяков, який підтримує єврейських солдатів на фронті[10].
Давид Старовєр повернувся додому на щиті 20 грудня 2024 року.
Remove ads
Нагороди
- Медаль «За відвагу»[11]
- Медаль «За заслуги»[2]
Спочинок
21 грудня 2024 року, розпочиналась церемонія прощання об 11:00 за адресою: вул. В.Винниченка, 22 (живий коридор від ліцею № 8, початок був о 10:30). О 12:00 поминальну панахиду відслужили у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору. Чин поховання воїна відбувся о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.[12]
Попрощатись окрім рідних, друзів, побратимів та членів Вінницької громади, також прийшли представники єврейської громади Вінниці, рабин Шауль Горовіц та його дружина ребецен Хана Горовіц. В п'ятницю ввечері відбулася його Левая (юд. похоронна служба-супровід), що супроводжувалася зворушливим зібранням громади та читанням Кадишу у пам'ять про Давида[13].
Вшанування
- Іменна табличка на стелі "Героям що загинули в Російсько-Українській війні" на території Ліцею № 32 (Вінниця).
- Біографічна табличка на почесній стіні героїв у Ліцеї № 32 (Вінниця).[14]
Див. також
Посилання
Примітки
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads