Старосольський Ігор Володимирович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Старосольський.

Ігор Володимирович Старосольський (3 серпня 1908, Львів — 10 лютого 1988, там само) — український архітектор, реставратор, політичний в'язень.

Ігор Володимирович Старосольський
Народження	3 серпня 1908(1908-08-03) Львів
Смерть	10 лютого 1988(1988-02-10) (79 років) Львів
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Країна (підданство)	Польська Республіка  СРСР
Навчання	Національний університет «Львівська політехніка» і Львівська академічна гімназія
Діяльність	реставратор, conservator
Праця в містах	Львів, Бібрка, Броди, Червоноград
Членство	Пласт і Національна спілка архітекторів України
Заклад	Укрзахідпроектреставрація
Батько	Старосольський Володимир
Мати	Старосольська Дарія Володимирівна
Брати, сестри	Старосольський Юрій Володимирович
Старосольський Ігор Володимирович у Вікісховищі

Біографія

Народився у Львові в родині адвоката Володимира Старосольського і піаністки Дарії з Шухевичів. Навчався у Львівській академічній гімназії. Член «Пласту». Захоплювався музикою, грав на віолончелі. 1938 року закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки. Працював в архітектурному бюро Ярослава Філевича. 1940 року разом із родиною вивезений на поселення у Казахстан. 1946 року повернувся до Львова. Працював асистентом професора Івана Багенського на кафедрі архітектурного проектування. Писав дисертацію.

Заарештований 1950 року за «український буржуазний націоналізм», перебував у тюрмах і таборах Сизрані, Усть-Каменогорська, Караганди і Норільська. 1956 року вийшов на волю. Реабілітований, однак поновитись у Політехніці не зміг. Прийнятий до Спілки архітекторів. 1957 року організовує у Львові реставраційні майстерні (значно пізніше реорганізовані в Інститут «Укрзахідпроектреставрація»). Очолював науково-дослідний і проектний напрямки роботи майстерень. 1974 року вийшов на пенсію. Проживав у Львові на вулиці Бічній Личаківській, а незадовго до виходу на пенсію оселився у новій квартирі на вулиці Тролейбусній. Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 59.^[2]

Роботи

• Адміністративний будинок у Бібрці. Спроєктований у бюро Івана Філевича (1939).
• Житловий будинок на розі вулиць Чупринки, Горбачевського, Котляревського (1957).
• Відновлення центральної бані церкви василіянського монастиря в Червонограді (1959).^[3]
• Участь у реставрації низки храмів у Львові. Це домініканський та єзуїтський костели, дзвіниця вірменського собору, вежа Корнякта, церкви Успенська (1974) та Онуфріївська.
• Реставрація низки культових споруд за межами Львова. Синагога у Бродах (1957), костел у Підгірцях (1957), костел в Олеську (1958), монастир василіян у Червонограді (1959), монастир капуцинів в Олеську (1961).
• Реставрація Олеського (1960—1963), Невицького, Мукачівського (1968) замків.
• Реставрація дерев'яної дзвіниці в Ясениці Замковій (1970, спільно з Іваном Могитичем).^[3]
• Проєкт реставрації церкви святого Миколая в Сокалі. Створений 1970 року спільно Валентиною Пашиною. Реалізований під наглядом Пашиної у 1971—1974 роках.^[3][4]
• Нереалізований проект корпусу обласного туберкульозного санаторію в Підгірцях (1964).
• Реставрація церкви Пресвятої Трійці у Щирці (1955—1956, 1976—1977).^[5]
• Реставрація Свірзького замку (1975—1983, спільно з Є. Соболевським). Відновлено білокам'яні портали у проїзді головної вежі, перекладено сходи і бордюри, замінено перекриття гоподарських споруд.^[5]

Вшанування

Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 4 липня 2024 року вулицю Олександра Карпінського перейменовано на вулицю Старосольських^[6].