Стасенко Сергій Євгенович

Стасенко Сергій Євгенович (25 квітня 1950(19500425), Львів, УРСР, СРСР) — радянський, український та ізраїльський кінооператор-постановник, фотохудожник.

Стасенко Сергій Євгенович
Дата народження	25 квітня 1950(1950-04-25) (75 років)
Місце народження	Львів, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР→ Україна→ Ізраїль(?)
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія	оператор-постановник, фотохудожник
IMDb	ID 0823688

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стасенко.

Життєпис

У 1974 році закінчив операторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого. Працював асистентом оператора (до 1970) і оператором (до 1973) на кіностудії «Білорусьфільм».

З 1974 року — кінооператор-постановник Київської кіностудії ім. О. Довженка і Одеської кіностудії.

Пропрацював понад 20 років з такими відомими режисерами, як Микола Мащенко, Артур Войтецький, Борис Івченко, Віктор Туров, Андрій Бенкендорф, Олександр Сурин, Ярослав Лупій, Сергій Ашкеназі та ін.

З 1996 року живе в Ізраїлі.

Фільмографія

Асистент оператора:

• «Білий птах з чорною ознакою» (1971, у співавт., реж. Юрій Іллєнко; кіностудія ім. О. Довженка)

Фотохудожник:

• «Мріяти і жити» (1974, реж. Юрій Іллєнко; кіностудія ім. О. Довженка)

Оператор-постановник:

• «Горя боятися — щастя не бачити» (1973, реж. Віктор Туров; «Білорусьфільм»)
• «Хвилі Чорного моря» (1975, т/ф, «Зимовий вітер», частина друга (2 серії), реж. Артур Войтецький, Олег Гойда; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Дніпровський вітер» (1976, кіноальманах, новела «На косі»; реж. Василь Ілляшенко; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Завтра вистава» (1977, док. фільм, реж. Юрій Тупицький; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Хліб дитинства мого» (1977, реж. Ярослав Лупій; Одеська кіностудія)
• «Під сузір'ям Близнюків» (1978, реж. Борис Івченко; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Овід» (1980, т/ф, 3 с, реж. Микола Мащенко; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Сто радощів, або Книга великих відкриттів» (1981, у співавт. з Б. Виноградовим, реж. Ярослав Лупій; Одеська кіностудія)
• «Повернення з орбіти» (1983, реж. Олександр Сурин; кіностудія ім. О. Довженка)
• «До розслідування приступити» (1986—1987, 4 серії, реж. Андрій Бенкендорф; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Дискжокей» (1987, у співавт. з В. Атаманенком, реж. Борис Небієрідзе; кіностудія ім. О. Довженка)
• «Кримінальний талант» (1988, т/ф, 2 с, реж. Сергій Ашкеназі; Одеська кіностудія)
• «Робота над помилками» (1988, реж. Андрій Бенкендорф; кіностудія ім. О. Довженка)
• Заручниця (1990, реж. Сергій Ашкеназі; Одеська кіностудія і Держкіно СРСР)
• «Рок-н-рол для принцес» (1990, реж. Радомир Василевський; Одеська кіностудія)
• «Фанат 2» (1990, реж. Володимир Феоктистов; вир-во «Тірс»)
• «Любов. Смертельна гра...» (1991, реж. Сергій Ашкеназі; Одеська кіностудія/ ВТО «Аркадія»)
• «Моя сусідка» (1991, реж. Олександр Гранатов; компанія «Irka-Film»)
• «Викрадачі води» (1992, реж. Володимир Феоктистов, Марк Орлов, ТО «Екран»)
• «Сезон оголеного серця» (1992, реж. Олександр Бурко; Україна, Одеська кіностудія)
• «Тарганові перегони» (1993, реж. Роман Гай; Україна, вир-во «Прометей» (Одеса)
• «Мсьє Робіна» (1994, реж. Олександр Бурко; Україна, ТПП «Беседер») та ін.

Кінофестивалі і премії

• 1978 — Приз і диплом XI Всесоюзного кінофестивалю (Єреван): за фільм «Хліб дитинства мого» (1977).
• 1984 — Спеціальний приз Всесоюзного кінофестивалю (Київ): за фільм «Повернення з орбіти» (1983).

Джерела

• Біографія на dic.academic.ru(рос.) [Архівовано 14 листопада 2021 у Wayback Machine.]
• https://www.kino-teatr.ru/kino/operator/sov/23090/bio/ [Архівовано 11 листопада 2019 у Wayback Machine.]
• https://www.kino-teatr.ru/kino/operator/sov/23090/works/ [Архівовано 13 травня 2017 у Wayback Machine.]

Посилання

• «Оператор Сергей Стасенко» (відеоматеріал, присвячений С. Стасенку на YouTube)(рос.)