Стебловська Леоніла Петрівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стебловська.

Леоніла (Ліна) Петрівна Стебловська (нар. 15 лютого 1935, Преображенка) — українська художниця і педагог; член Спілки радянських художників України з 1970 року^[1] (нині у складі секції живопису її Київської організації^[2]). Заслужений художник України з 2004 року^[3].

Стебловська Леоніла Петрівна
Народження	15 лютого 1935(1935-02-15) (90 років)  Херсонська область
Країна	СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, пейзаж, портрет і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1962)
Вчитель	Костецький Володимир Миколайович, Хмелько Михайло Іванович, Меліхов Георгій Степанович, Сиротенко Олександр Іванович і Трохименко Карпо Дем'янович
Діяльність	художниця, педагог
Працівник	Київський державний художній ліцей ім. Т. Г. Шевченка
Член	Спілка радянських художників України
Роботи в колекції	Музей етнографії та художнього промислу Національної академії наук України, Національний музей народної архітектури та побуту України і Могилянський музей
Нагороди

Біографія

Народилася 15 лютого 1935 року в селі Преображенці (нині Херсонська область, Україна)^[2]. 1962 року закінчила Київський художній інститут^[2], де навчалася у Володимира Костецького, Михайла Хмелька, Георгія Меліхова, Олександра Сиротенка, Карпа Трохименка^[4]. Дипломна робота — картина «Арешт Тараса Шевченка у 1847 році»^[5].

Багато років викладала у Київській художній школі^[5]. Працювала художником-монументалістом міжрегіонального спеціального реставраційно-виробничого підприємства «Майстер»^[3]. Мешкала у Броварах в будинку на вулиці Марії Лагунової, № 15/6, квартира № 8^[1] та у Києві в будинку на вулиці Маршала Жукова, № 24А, квартира № 268^[4][6].

Творчість

Працювала у галузях станкового (в романтичній реалістичній манері створювала портрети, пейзажі і натюрморти) і монументального живопису, виконувала роботи у техніці витинанки^[4][5]. Серед робіт:

живопис

• «Арешт Тараса Шевченка в Києві» (1962)^[2];
• «Вечеря» (1967)^[2];
• «А сад цвіте» (1974)^[2];
• триптих «Щасливе дитинство» (1978, разом з Едуардом Ревенком)^[7];
• «Чекання» (1982)^[2];
• «Жнива 1943 року» (1984)^[7];
• квадриптих «Лісова пісня»: «Весна», «Літо», «Осінь», «Зима» (1991—1992, разом з Едуардом Ревенком);
• «Сухі квіти»^[5];
• «Натюрморт з безсмертниками»^[4];
• «Небо, гори та вода»^[4];
• «Над озером»^[4];
• «Калина»^[4];

Створила низку портретів діячів української культури: народного артиста Олеся Харченка, народної майстрині Лізи Миронової, президента «Укрреставрації» Миколи Орленка, письменника Юрія Бачі, автопортрет та інші. Авторка серій лірико-романтичних пейзажів України — Київщини, Чернігівщини, Криму, Словаччини, Уралу^[5].

монументальні твори

• сакральні розписи у Михайлівському Золотоверхому соборі та у Надбрамній церкві Михайлівського собору («Різдво Христове»^[2] тощо; разом з Едуардом Ревенком)^[5];
• сакральні розписи у церкві Святого Миколая у Козельці^[5];
• розписи купола Володимирського собору в Херсонесі^[5];
• оздоблення алегоричними картинами готелю «Ермітаж» у Єкатеринбурзі^[5].

витинанки

• «Збудження» (1992)^[7];
• «Людина на землі. Баба Настя і баба Харитя» (1993)^[7];
• «Ой чий то кінь...» (1994)^[7].

Автор методичного посібника «Вчіться малювати» для учнів середніх шкіл другого року навчання^[4], який перевидавався українською, російською, угорською та польською мовами^[5].

Брала участь у виставках з 1964 року^[4].

Роботи перебувають у Музеї етнографії та художнього промислу у Львові, Національному музеї народної архітектури та побуту України у Києві, музеї Києво-Могилянської академії, Дирекції виставок Національної спілки художників України, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном^[4].